Симптоми та лікування гіпогонадизму у жінок
Гіпогонадізм у жінок - серйозна гормональна патологія, яка негативно позначається не тільки на репродуктивній функції і зовнішньому вигляді хворої, але і на роботі всього організму. Цей стан потребує пильного спостереження лікарів та грамотної медикаментозної корекції. Успіх лікування безпосередньо залежить від точної, вчасно проведеної діагностики та свідомості пацієнтки.
Жіночий гіпогонадізм і його прояви
Гіпогонадізм у жінок - патологічний стан організму, що розвивається в результаті порушення роботи або повної дисфункції яєчників - жіночих статевих залоз і зниження вироблення жіночих статевих гормонів. Гіпогонадізм також зустрічається і у чоловіків. У цьому випадку спостерігається дисфункція яєчок і зниження вироблення чоловічих гормонів.
Гіпогонадізм у жінки
У жінок хвороба проявляється наступними симптомами:
- порушення менструального циклу;
- решта місячних;
- недорозвинення молочних залоз і геніталій;
- недостатнє оволосіння лобка і підмишок;
- порушення жирового відкладення, властивого жінкам;
- вузький таз;
- необйомні сідниці;
- безпліддя;
- ожиріння або виснаження;
- порушення в будові опорно-рухового апарату;
- порушення в роботі серцево-судинної системи.
Якщо порушення розвивається в період внутрішньоутробного розвитку або немовляму віці, вторинні статеві ознаки у хворої відсутні. Для патології, що з'явилася в період статевого дозрівання, характерно недорозвиток грудей і геніталій. Сформовані вторинні статеві ознаки в цьому випадку залишаються, але тканини їх атрофуються, відбувається припинення менструацій.
Види гіпогонадизму
Порушення може бути вродженим або придбаним. Залежно від локалізації початкового патологічного процесу виділяють два види гіпогонадизму:
- первинний - виникає при вроджених або придбаних після народження аномаліях розвитку яєчників;
- вторинний - причиною є патології гіпофізу та гіпоталамусу, що відповідають за регуляцію роботи яєчників.
Робота яєчників регулюється фолікулостимулюючим (ФСГ) і лютеінізуючим (ЛГ) гормонами. Це гонадотропні гормони (гонадотропіни), за вироблення яких відповідають гіпоталамус і гіпофіз.
ФСГ і ЛГ беруть участь у статевому дозріванні дівчинки, виробленні жіночих статевих гормонів, або естрогенів. ФЛГ прискорює дозрівання фолікулів - яйцеклітин, покритих шаром епітеліальної та сполучної тканини. ЛГ у високій концентрації запускає овуляцію - вихід готової до запліднення яйцеклітини в маточну трубу.
При патології рівень ФСГ і ЛГ може бути в межах норми або ж відхилятися від неї. Залежно від цього показника розрізняють три типи гіпогонадізму:
- Гіпогонадотропний. Порушення спровоковано збоєм у роботі гіпофізу і гіпоталамусу. ФСГ і ЛГ не виробляються в необхідній кількості, через що в яєчниках знижується або припиняється синтез естрогенів, а рівень гонадотропінів у крові падає.
- Гіпергонадотропний. Рівень ФСГ і ЛГ у цьому випадку буде підвищено, оскільки при дисфункції яєчників організм буде виробляти гонадотропіни в більшій кількості, щоб «змусити» статеві залози нормально функціонувати.
- Нормогонадотропний. Викликаний гіпоталамо-гіпофізарними порушеннями. У цьому випадку спостерігатиметься нормальний рівень гонадотропних гормонів і підвищений рівень пролактину - гормону, що стимулює утворення грудного молока і переважає овуляцію.
При гіпогонадотропному гіпогонадізмі необхідна консультація ендокринолога
При нормогонадотропному гіпогонадизмі з підвищеним рівнем пролактину з грудних залоз в невеликих кількостях починає виділятися рідина, схожа з грудним молоком. Спостерігатися це явище може у хворих як жіночої, так і чоловічої статі.
Жіночий гіпогонадізм також класифікують залежно від віку, в якому розвинулася хвороба. Виходячи з цього розрізняють три форми порушення:
- ембріональна - розвинься в період ембріонального розвитку;
- допубертата - що з'явилася до 12 років;
- постпубертатна - розвинута після 12 років.
Необзовні вчасно ембріональна і допубертатна форми гіпогонадизму без медичної допомоги призводять до повної відсутності вторинних статевих ознак у жінки.
Причини гіпогонадизму
Первинний жіночий гіпогонадізм частіше виникає через порушення формування яєчників у період внутрішньоутробного розвитку або травми жіночих статевих залоз у немовлятку. До інших поширених причин хвороби належать:
- синдром Шерешевського - Тернера - порушення в розвитку статевих хромосом;
- вроджене недорозвинення тканини статевих залоз або гіпоплазія яєчників;
- синдром Морріса - генетичне порушення, при якому у людини присутні ознаки обох статей;
- аутоімунний оофорит - запалення яєчників в результаті атаки їх тканин імунними клітинами організму;
- хірургічне видалення яєчників;
- полікістоз яєчників;
- важкі інфекції: туберкульоз, сифіліс та ін.;
- іонізуюче випромінювання.
До факторів, що підвищують ризик розвитку первинного гіпогонадизму, також відноситься вплив токсичних речовин, хіміотерапія і тривале застосування гормональних препаратів у високих дозуваннях.
Вторинний гіпогонадизм виникає через зниження або повне припинення вироблення гонадотропних гормонів при збоях в роботі гіпофізу і гіпоталамусу. Такий стан у медицині називають гіпопитуітаризм. Причинами цього порушення можуть бути:
- менінгіт;
- енцефаліт;
- арахноїдит - запалення павутинної оболонки головного і спинного мозку;
- доброякісні та злоякісні пухлини головного мозку;
- вроджені порушення функції гіпоталамусу та гіпофізу.
У разі вторинного гіпогонадизму усунення першопричини порушення - головна умова успішного лікування.
Слабовиражений первинний гіпогонадізм у жінки
Діагностика
Обстеженням пацієнтки з гіпогонадизмом займаються гінеколог, гінеколог-ендокринолог і ендокринолог. Початкова діагностика полягає в опитуванні та огляді, під час якого оцінюється розвиток вторинних статевих ознак і виявляються зовнішні прояви хвороби. Далі призначаються наступні методи дослідження:
- аналіз крові на вміст естрогенів і гонадотропних гормонів;
- УЗД органів малого тазу;
- рентгенологічне дослідження скелета;
- денситометрія - дослідження щільності кісткової тканини.
Вміст жіночих статевих гормонів при патології буде знижено. Гіпергонадотропний тип порушення характеризується підвищеним рівнем ФСГ і ЛГ. УЗД при гіпогонадізмі показує зменшені в розмірах яєчники і матку, рентген - порушення формування скелета, а денситометрія - остеопороз.
При вторинному гіпогонадизмі іноді проводиться комп'ютерна томографія головного мозку для виявлення можливих пухлин гіпоталамусу і гіпофізу. При інфекціях нервової системи можливе призначення пункції спинномозкової рідини з її подальшим дослідженням.
Лікування
В першу чергу усувають першопричину хвороби. У разі важких інфекцій призначається антибіотикотерапія. Пухлини яєчників, гіпофіза і гіпоталамуса усуваються відповідними медикаментозними і хірургічними методами.
При первинному гіпогонадізмі пацієнтці призначають прийом гормональних препаратів, що містять жіночі статеві гормони. Як правило, це кошти з синтетичним естрогеном - етинілестрадіолом. На тлі лікування у жінки незабаром виникає менструальноподібна реакція, після якої у пацієнток застосовують комбіновані оральні контрацептиви, що містять естрогени і гестагени - гормони жовтого тіла.
У пацієнток старше 40 застосовують комбіновані гормональні препарати, що містять жіночі статеві гормони і антиандрогени - речовини, що переважають активність чоловічих статевих гормонів.
Прогноз
При відповідній терапії, відсутності злоякісних пухлин та інших серйозних патологій прогноз при гіпогонадізмі сприятливий. Ймовірність настання вагітності залежить від ступеня гормональних порушень.
У важких випадках для лікування безпліддя у жінок рекомендується штучне запліднення або сурогатне материнство.
Профілактика
Головний захід профілактики гіпогонадизму - спостереження вагітних жінок і виключення факторів, що негативно впливають на здоров'я майбутньої дитини. Крім цього для попередження розвитку порушення слід виконувати такі рекомендації:
- на етапі планування вагітності проходити обстеження у лікарів вузьких спеціальностей, у тому числі генетика;
- під час вагітності не приймати лікарські засоби без призначення лікаря;
- вчасно проходити вакцинацію від важких інфекцій (енцефаліт та ін.);
- регулярно проходити диспансеризацію;
- вчасно лікувати запальні та інфекційні хвороби статевих органів;
- відмовитися від шкідливих звичок.
Головну роль у нормалізації життя пацієнтки з гіпогонадизмом відіграє раннє виявлення і грамотна терапія. Тому важливо при підозрі на це порушення якомога швидше звернутися за допомогою до досвідченого ендокринолога.