Павутинні кліщі: ідентифікація, біологія та сучасні методи контролю

Павутинні кліщі належать до класу Павукоподібні (Arachnida), ряду Тромбідіформні кліщі (Trombidiformes) та родини Павутинні кліщі (Tetranychidae). Це багатоїдні шкідники, які уражують майже всі рослини, як у відкритому, так і в закритому ґрунті. При пошкодженні на листках з'являються дрібні точки — сліди проколів, через які кліщі висмоктують клітинний сік. З часом на листках утворюються некротичні плями, листя повністю відмирає, а рослина вкривається характерною павутиною, де й помітні самі шкідники.

Розмір павутинних кліщів становить 0,3–0,6 мм, тіло округле, з рідкісними щетинками, помітними під збільшенням. Самки дещо більші за самців. Усі види цього шкідника при заселенні обплітають рослину легкою павутиною. Кліщі живуть колоніями, які можуть налічувати сотні особин, і ховаються в ґрунті, на нижньому боці листків, під рослинними рештками. Шкодять як личинки, так і дорослі особини (імаго). Забарвлення тіла найчастіше жовте, буре або зелене, іноді з темними плямами з боків. Зимуючі самки, які не живляться, мають рудий або червоний відтінок.

Цикл розвитку та особливості розмноження

Розвиток кліща триває в середньому 15–26 діб залежно від температури та вологості. Дорослі самки живуть до чотирьох тижнів і за життя відкладають сотні яєць. Через три дні з яєць відроджуються молоді личинки. Ключова особливість — яйця зберігають життєздатність до п'яти років, що унеможливлює боротьбу без застосування препаратів, які діють на яйця. Усі дорослі особини мають чотири пари ніг, що підтверджує їхню належність до павукоподібних.

Звичайний павутинний кліщ (Tetranychus urticae Koch)

Цей вид уражує майже всі рослини відкритого та закритого ґрунту. Доросла особина завдовжки 0,3–0,5 мм, зеленувато-жовта з темними плямами з боків. Зимуючі самки червонувато-оранжеві. Яйця дрібні (до 0,12 мм), круглі, напівпрозорі, зелені з жовтим відтінком. Самки зимують у стані діапаузи в щілинах теплиць, під рослинними рештками, під грудочками ґрунту, навіть у вуликах. Період реактивації зимуючих самок за температури від 0 до +10 °C становить 45–60 днів, тобто кліщ починає розмножуватися ще до початку вегетаційного періоду. У зимових теплицях перші 4–5 поколінь живуть за умов короткого дня (лютий–квітень). Висока денна температура (23–25 °C) спричиняє те, що більшість популяції не реагує на короткий день і продовжує розвиток, тоді як 20–30% самок у прохолодних місцях впадають у діапаузу, залишають рослини, а після реактивації (35–60 днів) повертаються. Тому в тактиці захисту в теплицях взимку основне значення має виявлення перших колоній і знищення самок першого покоління. Якщо частина самок перейде в зимову діапаузу, позбутися їх буде надзвичайно складно.

Червоний плодовий кліщ (Panonychus ulmi Koch)

Цей шкідник поширений повсюдно, уражує майже всі плодові культури та багато декоративних рослин, найбільшої шкоди завдає яблуні та сливі. Самка червона або бура, завдовжки до 0,44 мм, спинка випукла з довгими опушеними точками. Самець менший (до 0,3 мм), оранжево-червоний, тіло звужене з заднього краю. Яйця круглі, 0,14–0,15 мм, червоні з довгими стеблинками. Личинка має три пари ніг. Зимує червоний плодовий кліщ у стадії яйця в діапаузі на корі, гілках і пагонах. У фазу рожевого бутона починається масова поява личинок, які переповзають на бруньки та молоді листки. Самки живуть до 39 днів, відкладаючи до 150 яєць. У зоні помірного клімату дає 5–6 генерацій. Личинки та дорослі особини висмоктують сік із бруньок і листків, на яких з'являються жовті некротичні плями вздовж жилок, після чого листок стає сірим і опадає.

Цибулевий кореневий кліщ (Rhizoglyphus echinopus F. et R.)

Найбільше уражує цибулю ріпчасту, цибулю-шалот, цибулю-порей, часник і луковиці декоративних рослин. Також може живитися на бульбах картоплі, жоржин, на головках загниваючої капусти, редисці, моркві та редьці. Шкодить як у ґрунті, так і під час зберігання. Кліщ має овальну форму, білувато-склоподібне забарвлення, короткі товсті ноги червоно-бурого кольору, такого ж кольору й ротові органи. Довжина самок — 1,1 мм, самців — 0,78 мм. Живе як у відкритому, так і в закритому ґрунті, а також у сховищах. Самка відкладає від 100 до 800 яєць. Після народження кліщ через денце цибулини проникає під луску й живиться там. Пошкоджене денце відстає, і цибулина починає гнити.

Сучасні методи захисту від павутинних кліщів

Профілактика включає дотримання сівозміни, боротьбу з бур'янами та своєчасне видалення рослинних решток. Павутинні кліщі не переносять підвищеної вологості, тому часті поливи або дощування скорочують ризик появи шкідника. Для захисту від цибулевого кореневого кліща необхідно прогрівати посадковий матеріал за температури 35–37 °C протягом 5–7 днів, а також прогрівати зібраний урожай перед закладанням у сховище. Чорнобривці (тагетес) відлякують павутинних кліщів — їх висаджують у міжряддях або по периметру ділянки. На присадибних територіях можна використовувати настої та відвари з цибулі, лушпиння, часнику, бульб цикламену, кульбаби, картопляного бадилля, якими обприскують уражені рослини.

Серед біологічних методів ефективним є використання хижого кліща фітосейулюса (Phytoseiulus persimilis). Для захисту огірків застосовують біопрепарат Актофіт, к. е., у нормі 2 мл/м². Хімічний метод передбачає обробку інсектицидами. Під час вегетації овочевих культур використовують препарати Талстар, к. е. (0,48–0,60 л/га) та Актеллік 500 ЕС, к. е. (3–5 л/га), проводячи 2–3 обробки зі строком очікування 3 дні. На плодових культурах до розпускання бруньок застосовують препарат 30В, к. е. (40 л/га). У фазу зеленого конуса до рожевого бутона або після цвітіння кісточкових порід використовують інсектоакарициди: Бі-58 новий, к. е. (0,8–2 л/га), Золон 35, к. е. (2,5–3 л/га), Дурсбан 480, к. е. (2 л/га), Командор, в. р. к. (0,2 л/га) та інші. Для дезінсекції сховищ застосовують сірчаний газ (100 г сірки на 1 м²).

Сучасні препарати, такі як Аполло, к. с. (діюча речовина клофентезин, 500 г/л), знищують яйця павутинних кліщів та їхні ранні стадії. Його використовують на винограді (0,24–0,36 л/га), яблуні (0,4–0,6 л/га) та полуниці (0,3–0,4 л/га) в період вегетації. Біопрепарат Актофіт, к. е., застосовують для томатів, баклажанів, огірків, плодових культур, винограду, хмелю та декоративних рослин у нормі 4 мл/л, для полуниці — 5 мл/л.

Успішний контроль павутинних кліщів вимагає комплексного підходу, що поєднує профілактичні заходи, моніторинг перших колоній, використання біологічних агентів і хімічних препаратів із різними механізмами дії, зокрема тих, що впливають на яйця. Розуміння біологічних особливостей кожного виду дає змогу своєчасно виявляти шкідника та мінімізувати втрати врожаю.