Людина з Хуалундун - предок китайців?

Віртуальна реконструкція черепа з Хуалундун.

Весна виявилася багатою на яскраві знахідки. Після хоббітів з Філіппін і щелепи денисівця з Тибету - новий красивий череп зі сходу Китаю. Сенсації він не справив, але знахідка помітна, а китайські антропологи, звичайно, не забарилися зробити на її основі далекосяжні висновки.

Якщо бути точним, про цей череп вже були повідомлення в 2015 році, але без подробиць. Тепер знахідку вивчили ґрунтовно, а також як слід датували.

Кістки стародавніх людей у печері Хуалун (або Хуалундун, провінція Аньхой) знаходили з 2006 року. Всього тут, разом з останками тварин і примітивними кам'яними знаряддями, знайшли 16 фрагментів людських скелетів - уламки черепів, 7 зубів, 3 фрагменти стегнової. Все це було в сценантованому вигляді в брекчії, з якої фахівці взяли зразки кальцитових натіків для датування уран-торієвим методом. Тією ж методикою датували зуби викопного бика з брекчії, в результаті отримавши діапазон 275 - 331 тис. років.

У статті докладно описано тільки череп, який, ймовірно, належав підлітку 13 - 15 років. Дослідники роблять такий висновок виходячи з розвитку зубів, в тому числі, непрорізаних третіх корінних.

Важливо, що збереглася не тільки значна частина мозкової коробки, але і фрагменти обличчя, а також нижня щелепа. Елементи черепа не деформовані, і відсутні частини відновлюються шляхом дзеркального відображення наявних фрагментів.

Що ж особливого в черепі HLD 6? Обсяг мозку дослідники оцінили в 1150 см³, що цілком зазвичай для гомінін такої давнини. Звід низький, надбров'я масивне, що втовщається в центральній частині, а на лобній кістці - помірних розмірів сагіттальний валик, втім, не продовжується на темній. Носові кістки виступають слабко, носовий отвір широкий і низький. При цьому особа поперечно сплощена і майже не виступає, нижня щелепа масивна, підборіддельного виступу немає, але сімфіз майже вертикальний. Що стосується зубів, кидаються в очі маленькі треті корінні, причому правий верхній М3 взагалі відсутній. Чим це цікаво? Відсутність 3-го корінного щойно відзначали на щелепі денисівської людини.

Автори звертають увагу, що жувальна поверхня зубів HLD 6 своїми особливостями ближче до сапієнтної, ніж до зубів класичних синантропів. Загалом господар черепа походив більше не на ранніх азіатських еректусів, а на пізніших і прогресивніших Homo середнього плейстоцену, а також на просунутих гомінід типу Нгандонг з Яви, гейдельберзьких людей Європи і навіть неандертальців. А якщо розглядати череп у хронологічному ряду інших знахідок з території Східної Азії, то виходить досить плавна еволюція, яка починається ранніми синантропами і черепом з Лантьянь, триває знахідками на кшталт Далі або Чинньюшан, а вінчається новим черепом, а також нижньою щелепою з Чижень. Відрадно, що еволюція азіатських гомінін відбувалася за «глобальним сценарієм»: поступове збільшення мозку, зниження масивності, наростання підборіддя, обмілчання зубів, аж до зникнення «зубів мудрості». Але ви розумієте, куди клонять китайські колеги (в співавторах у яких, наприклад, найвідоміший американський антрополог Ерік Трінкаус (Erik Trinkaus)). І недарма тонко натякають на деякі монголоїдні ознаки в будові черепа HLD 6. Та які там натяки! Мова йде про «регіональний безперервний перехід від архаїки до сучасності», тобто, просто кажучи, про незалежне формування «ранньої сучасної людини» на території Китаю. Як вважають автори, знахідка вкотре ілюструє те, як різноманітність давніх людей на різних територіях закономірно переходить у сучасне різноманітне людство. Хай живе мультирегіоналізм! І справді, не посперечатися: в середньому плейстоцені ми бачимо подібний напрямок еволюції людини в Східній Азії, як у Східній Африці, Європі і навіть на Яві... Правда, в останніх двох випадках все, по-хорошому, закінчилося вимиранням, але навіщо про сумне?

Насамкінець: у своїй статті про череп з Хуалундуна Станіслав Дробишевський справедливо нарікає: чому авторами не обговорюється версія «денисівського» коріння знахідки? У світлі того, що ми знаємо про денисівців, ця гіпотеза здається дуже навіть імовірною. Зрозуміло, що в момент написання роботи матеріал про щелепу денисівця з Тибету ще не був доступний авторам, але ж азіатських гомінін тільки ледачий не порівнював з денисівцями!

Ситуацію прояснює пасаж в обговорюваній статті про «периферійних ухильників» типу Homo naledi, хоббітів з Флореса і... денисівців, які не дотримуються загального сценарію - їх автори пропонують розглядати як «цікавий еволюційний експеримент», що не відображає головних тенденцій антропогенезу. Незрозуміло, чому до периферійних «відщепенців» віднесли денисівців, але якщо так, то хід думки авторів зрозумілий: або вже хуалундунці - денісівці, або предки китайців. Хоча, по-моєму, одне зовсім не виключає іншого...

• Wu X.-J., Pei Sh.-W., Cai Ya.-J., Tong H.-W., Li Q., Dong Zh., Sheng J.-Ch., Jin Z.-T., Ma D.-D., Xing S., Li X.-L., Cheng X., Cheng H., Torre de la I., Edwards R.L., Gong X.-Ch., An Zh.-Sh., Trinkaus E. et Liu W. Archaic human remains from Hualongdong, China, and Middle Pleistocene human continuity and variation // PNAS, 2019, pp. 1—5.