Розбір метафори життя: розповідь Саїда
Думаючи про своє життя, я бачу, як я йду по дорозі, і мені весь час відкривається щось нове.
- За кожним новим поворотом?
- Ні, великих поворотів немає, просто як би раптом відкривається щось нове.
А що це нове? Що відкриється: нове кладовище, новий пейзаж або нова вершина?
- Нове і хороше. Це цікава дорога, яка веде мене далі.
Ти по ній йдеш сам або на чомусь їдеш?
- На чомусь їду, принаймні ніби мене щось несе, і я не втомлююся.
У тебе бувають зупинки?
- Так.
Чи часто зупиняєшся, чи є можливість посидіти, розслабитися - або ти в дорозі в основному працюєш?
- Зупиняюся в красивих місцях, часто, є можливість помилуватися пейзажами навколо.
Чи є хтось поруч з тобою, чи є стабільні попутники, чи ти зовсім один?
- Бувають хороші попутники на якийсь час.
Ти йдеш звідкись кудись, чи є фініш, або це просто дорога без кінця, без звідкись і без кудись?
- Є мета, але я знаю, що ця мета буде наближати мене до іншої мети.
Наскільки зараз ти цю мету бачиш, або вона відкриється тобі за черговим підйомом?
- Потихеньку відкривається.
Як ти бачиш на картинці: ти йдеш зліва направо, справа наліво, від себе вперед до горизонту або від горизонту до себе?
- В основному зліва направо.
Яка погода під час подорожі, туман, ясність, вітру...
- Сонце! У мене все, що я уявляю, бачиться на тлі сонячної погоди. Сонячно і тепло.
Дорога йде рівно або колись трохи вгору, колись вниз?
- Переважно вгору.
Які ваші почуття з приводу цієї метафори?