Кратер Істок вказав на недавнє тепле минуле Марса

Група вчених на чолі з Тьяллінгом де Хаасом (Tjalling de Haas) з Утрехтського університету з'ясувала, що в недавньому минулому на Марсі існували водні потоки глибиною до десятків сантиметрів. Відкриття вперше дозволяє впевнено говорити про те, що в останні сотні тисяч років на Марсі були періоди значно теплішого клімату. Відповідна робота опублікована в.

Дослідники вивчили знімки кратера Істок, розташованого в помірних широтах Марса, і прийшли до висновку, що всередині нього спостерігаються явні сліди регулярного переміщення значних кількостей уламкових порід. Ці породи захоплювалися великими водними потоками, глибиною до десятків сантиметрів. На думку авторів, ці потоки могли виникнути тільки за рахунок танення водного льоду (вуглекислий газ з твердої форми схильний відразу переходити в газоподібну). Такі чином, знайдені сліди вказують на те, що Істок в недавньому минулому відчував вплив значно більш теплого клімату, ніж той, що спостерігається на Марсі зараз. Сьогодні навіть невеликі кількості рідкої води на Марсі зустрічаються дуже рідко і лише ближче до екватора.

Ступінь ерозії кратера Істок вказує на те, що його вік - 0,1-1,0 мільйонів років. Найбільш вірогідний вік кратера оцінюється всього в 190 тисяч років. Таким чином, з високою часткою впевненості можна сказати, що вищеописаний теплий період в історії Марса в геологічному сенсі закінчився зовсім недавно. Раніше ряд інших робіт по молодим кратерам Марса також припускав, що в останні кілька мільйонів років там могли існувати водні потоки. Однак чітке датування таких потоків у кратері Істок вперше дозволяє говорити про існування рідких водних потоків у такий недавній час.

На думку авторів, причиною, що дозволяла рідкій воді існувати на поверхні четвертої планети, були варіації в нахилі осі її обертання. Такі коливання нахилу осі на Марсі за останні п'ять мільйонів років оцінюють в діапазоні від 15 до 35 градусів, при тривалості одного циклу коливання в 120 тисяч років. Автори відзначають, що не можуть точно вказати який саме повинен був бути нахил осі Червоної планети, щоб в її помірних широтах з'явилися водяні потоки. Однак, за їхньою оцінкою, він не міг бути нижче 30 градусів.

На даний момент серед вчених немає однозначної думки про те, яку роль нахил осі обертання може надавати на клімат землеподібних планет. Хоча кілька дослідників припускають, що занадто великий нахил може вести до різких коливань температур, несприятливих для життя, є й альтернативна точка зору. За нею збільшення нахилу осі обертання планети робить літо у високих широтах більш спекотним, що дозволяє інтенсивніше розтоплювати льоди, що утворилися в зимовий період. Льоди в специфічних умовах Сонячної системи сильно охолоджують планету, відображаючи сонячне випромінювання в космос, тому великий нахил планетарної осі обертання, що перешкоджає зростанню льодового покриву, веде до більш теплого клімату. Зокрема, коливання нахилу осі випробовувані Землею, як вважається, є основною причиною льодовикових періодів, а максимальний рівень нахилу її осі (8 700 років тому) збігся з кліматом, істотно більш теплим, ніж нинішній.