Високий рівень тестостерону пов'язали з підвищеним ризиком розвитку меланоми у чоловіків

Дослідження на 182 тисячах чоловіків і 122 тисячах жінок у постменопаузі показало, що підвищення концентрації вільного тестостерону пов'язане зі збільшенням ризику розвитку меланоми серед чоловіків. Як повідомляється в повідомленні, при зростанні його концентрації на 50 пікомоль на літр ризик розвитку меланоми збільшувався на 35 відсотків. При цьому вченим вдалося підтвердити вже відомі асоціації високих концентрацій тестостерону в крові з раком ендометрія і грудей у жінок і раком передміхурової залози і печінки у чоловіків. Причинно-наслідкові зв'язки поки, однак, встановити не вдалося, а в перспективі при врахуванні інших факторів ризику розвитку новоутворень ці кореляції можуть значно ослабнути.

Сьогодні лікарі і вчені знають, що концентрація статевих гормонів якось пов'язана з розвитком декількох видів раку. Наприклад, відомий зв'язок між високими концентраціями тестостерону в крові чоловіків і жінок і раком передміхурової залози, молочних залоз і ендометрія. Зв'язок тестостерону з іншими пухлинами в основному вивчався на тварин моделях і лініях пухлинних клітин, і достовірних клінічних спостережень за цим зв'язком поки не було.

Елеанор Уаттс (Eleanor L. Watts) з Оксфордського університету з колегами вивчала асоціації сироваткових концентрацій вільного і загального тестостерону і глобуліну, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ) - білка, що синтезується в печінці і регулює біодоступність статевих гормонів - з 19 видами раку в когорті з 182600 чоловіків. Середній вік учасників на момент початку спостереження склав 56,1 року у чоловіків і 60,2 року у жінок.

У середньому після семирічного періоду спостереження у 9519 чоловіків (5,2 відсотка) і 5632 жінок у постменопаузі (4,6 відсотка) лікарі діагностували злоякісну пухлину. Учасники, у яких виявили пухлину, зазвичай були старшими, частіше курили і скаржилися на своє самопочуття. Чоловіки з новоутворенням у середньому мали дещо нижчий соціально-економічний статус порівняно з жінками з новоутворенням.

У чоловіків концентрація вільного тестостерону в сироватці крові позитивно корелювала з ризиком розвитку злоякісної меланоми: при підвищенні концентрації на 50 пікомоль на літр ризик збільшувався на 35 відсотків (p = 0,0006). Також позитивний зв'язок спостерігався при раку передміхурової залози: при підвищенні концентрації на ті ж значення ризик збільшувався на 10 відсотків (p = 0,002). Водночас ризик розвитку лейкозу знижувався при підвищених концентраціях тестостерону в сироватці крові (р = 0,04).

Крім того, у чоловіків підвищення концентрації загального тестостерону в сироватці крові на п'ять наномоль на літр збільшувало ризик розвитку пухлини печінки майже в 2,5 рази (р = 0,0001), мезотеліоми - на 63 відсотки (р = 0,02), злоякісної меланоми - на 28 відсотків (р = 0,02). Оскільки печінка відіграє важливу роль у метаболізмі та синтезі ГСПГ, її пошкодження часто призводить до аномальних концентрацій біомаркерів крові. Наприклад, при фіброзі печінки, який може розвиватися як ускладнення пухлин печінки, у хворих чоловіків спостерігаються високі концентрації ГСПГ чоловіків, тобто підвищені концентрації ГСПГ і загального тестостерону можуть служити маркерами захворювання до його клінічного прояву.

Збільшення концентрації ГВПГ у сироватці крові чоловіків на десять наномоль на літр підвищувало ризик розвитку раку печінки на 56 відсотків (p < 0,0001), а раку шлунка - на 21 відсоток (р = 0,008, проте подальший аналіз показав, що ця залежність виявилася статистично значущою). При цьому ризик розвитку раку передміхурової залози і колоректального раку падав при такому ж збільшенні концентрації. Після статистистичних перевірок асоціації вільного тестостерону з раком передміхурової залози і меланомою, загального тестостерону з новоутвореннями печінки та ДЗПГ з ними ж і раком передміхурової залози залишалися статистично значущими у чоловіків.

У жінок підвищення концентрації вільного тестостерону в сироватці крові на 10 пікомоль на літр збільшувало ризик розвитку раку ендометрія на 59 відсотків (р < 0,0001), а раку молочної залози - на 32 відсотки (р < 0,0001). Таке ж підвищення концентрації знижувало ризик розвитку множинної мієломи (р = 0,03) і неходжкінських лімфом (р = 0,04).

Крім того, концентрація загального тестостерону в сироватці крові жінок позитивно корелювала з ризиком розвитку раку ендометрія: при збільшенні його концентрації на 0,5 наномоль на літр ризик підвищувався на 34 відсотки (р < 0,0001). При такому ж збільшенні концентрації ризик розвитку раку молочної залози збільшувався на 24 відсотки (р < 0,0001), підшлункової залози - на 25 відсотків (р = 0,04). Ризик множинної мієломи при цьому знижувався на 27 відсотків (р = 0,02).

Однак підвищення концентрації ГСПГ на 25 наномоль на літр в сироватці крові у жінок було назад пов'язано з ризиком розвитку раку ендометрія (р = 0,001) і раку молочної залози (р = 0,0002). Статистистичний аналіз підтвердив, що асоціації вільного і загального тестостерону і ГСПГ з раком ендометрія і молочної залози залишалися статистично значущими.

Незважаючи на знайдені зв'язки і те, що чоловіки мають більший ризик розвитку більшості видів раку порівняно з жінками, цей аналіз показує, що відмінності в концентраціях тестостерону і ДПГ навряд чи зроблять великий внесок у цю різницю. У цьому дослідженні чоловіки частіше курили і вживали алкоголь, ніж жінки в постменопаузі, що може вказувати на більшу важливість статевих відмінностей у факторах способу життя в диспропорціях ризику.

Цілком можливо, що ці відмінності можуть бути, в цілому, викликані десятикратною різницею концентрацій вільного тестостерону у чоловіків і жінок. Тим не менш, це дослідження привносить додаткові знання в картину гормональних змін при різних пухлинах, хоча і вимагає більш глибокого розуміння процесів.

Гормони, в тому числі і статеві, починають функціонувати задовго до народження організму і впливають на нього вже внутрішньоутробно. Нещодавно ми розповідали, що перинатальні андрогени врятували самців мишей від алергії.