Доля по групі крові

Кров - це саме життя

Автор - Юрій Левченко

«Жоден вислів Святого Письма не має такої примусової сили, яку має будь - яке явище природи»

Г. Галілей.

Кров чарівна і загадкова.

Протягом усієї історії людства вона виступає як видатний релігійний або культурний символ. Предки змішували її, і пили на знак єднання і згоди. З давніх часів мисливці, щоб задобрити духів, приносили в жертву кров тварин.

Ось уже дві тисячі років символічна кров Ісуса Христа є головним предметом священних обрядів християнства.

Так звідки ж береться сила життя, яка спонукає людство рухатися вперед і вперед і не дає йому загинути?

З нашої крові.

Відкриття групи крові

Світова медична громадськість з вдячністю згадує людину, з ім'ям якої пов'язане видатне досягнення медицини XX століття відкриття групи крові - австрійського лікаря, патофізіолога, імунолога, хіміка Карда Ландштейнера.

У 1900 р. Ландштейнер, тоді асистент Віденського інституту патології, взяв кров у себе і п'яти своїх співробітників, відокремив сироватку від еритроцитів за допомогою центрифуги і змішав окремі зразки еритроцитів з сироваткою крові різних осіб, як і власної. І виявив, що склад білків на поверхні еритроцитів (клітин крові, що переносять до тканин кисень) у різних людей різний. Аналіз цих відмінностей дозволив виділити принципово різні групи крові людей: у одних певні білки зовсім відсутні (група крові О), у деяких був білок одного типу (група крові А), у третіх - білок іншого типу (група крові В).

Через два роки учні К. Ландштейнера, А. Штурлі і А. Декастелло, відкрили четверту групу крові - АВ. У четвертої групи крові обидва білки типу третьої і другої групи (група крові АВ).

Відкриття К. Ландштейнера послужили потужним стимулом до подальшого поглибленого та вивчення антигенних маркерів крові людини - настав період «лавиноподібного» виявлення інших еритроцитарних, а потім і лейкоцитарних груп крові.

Зокрема, вивчення системи АВ0 виявило неоднорідність антигенів А, що належать до групи крові А (II). У 1911 р. Е.Дангерн і Л. Гіршфельд відкрили підгрупу А (II), яка зустрічається у 12% населення Європи і Африки (цікаво, що серед населення Азії вона не зустрічається зовсім).

Того ж року за пропозицією Л. Гіршфельда дана ізосерологічна система отримала назву системи АВ0 (читається «а-бе-нуль»).

Карл Ландштейнер народився у Відні в 1868 р. Його батько Леопольд Ландштейнер, видний журналіст, доктор права, видавець газети, помер, коли хлопчикові було шість років. Карла виховала матір, Ханні Фесс, до якої він був дуже прив'язаний.

Як вказують сучасники, посмертний зліпок кисті її руки він зберігав як святиню до кінця життя.

Після закінчення школи Ландштейнер вступив на медичний факультет Віденського університету. Будучи студентом, виконав наукову роботу про вплив дієти на композицію зольного залишку крові.

Ландштейнер у своїх роботах не тільки вказав на закономірність групового диференціювання крові людей, але і вперше висловив припущення, що трансфузії крові між індивідами однієї групи не призводять до руйнування перелитих еритроцитів.

Навпаки, шок, жовтяниця, гемоглобинурія та інші прояви трансфузійного ускладнення спостерігаються тільки тоді, коли пацієнт отримав трансфузію крові, що належить до іншої групи.

Саме в цьому постулаті полягала геніальна здогадка Ландштейнера, що принесла йому в 1930 р. Нобелівську премію. Отримуючи Нобелівську премію в галузі фізіології та медицини, К. Ландштейнер висловив припущення про те, що в майбутньому його дослідження будуть продовжені і будуть відкриті нові групи крові.

І він виявився правий. В даний час відкрита, охарактеризована і встановлена хромосомна локалізація генів понад 20 ізосерологічних систем, що об'єднують близько 200 антигенів груп крові.

Досліджуючи властивості лейкоцитів хворих, яким неодноразово переливали кров, керівник лабораторії Національного центру переливання крові в Парижі Ж. Доссе ідентифікував перший лейкоцитарний антиген (1958). У 1980 р. Ж. Доссе, Б. Бенасерраф і Д. Снелл за відкриття лейкоцитарних антигенів були удостоєні Нобелівської премії. Описана ними система отримала назву «Система HLA» (Human Leucocyte Antygen).

Роль групи крові

Вивчення біологічного призначення антигенних маркерів крові, їх поширеності в популяції різних регіонів і законів спадкування показало, що життєдіяльність організму людини забезпечується саме унікальним розмаїттям і неповторним поєднанням окремих груп крові. Встановлено їх визначальний вплив на результати переливання крові, трансплантацію тканин і органів, репродуктивну функцію, схильність або стійкість до захворювань як інфекційної, так і неінфекційної етіології.

Методологія Ландштейнера виявилася надзвичайно плідною. За відносно короткий для історії період часу - 50 років, на основі сформульованих ним принципів відкрито понад 200 антигенів еритроцитів, лейкоцитів та інших клітин крові, а також білків плазми.

Групи крові мають величезне значення не тільки в медицині, а й біології людини. Групові полісахариди, як структурний елемент мембрани еритроцитів, забезпечують транспорт білків і ферментів. Вони пов'язані з поки ще мало вивченими органоспецифічними антигенами найважливіших залоз внутрішньої секреції, забезпечують стійкість людини в зовнішньому середовищі як виду в цілому.

Групові антигени лімфоцитів (HZA), будучи антигенами гістосумісності, забезпечують імунологічний гомеостаз, реалізують аутоімунні та алоімунні реакції організму, обумовлюють сприйнятливість до захворювань. Їх в обов'язковому порядку враховують при пересадці нирки, кісткового мозку та інших тканин.

У різних регіонах Землі переважають певні групи крові. Цим твердженням скористалися расисти початку ХХ століття. Майже відразу після оприлюднення результатів досліджень в Європі з'явилися публікації, які стверджують, що особи з кров'ю групи "А" ", що переважає серед європейців, характеризуються більш високим інтелектом і взагалі перевершують людей з іншими групами. Це расистське твердження було потрібне політикам, які намагалися виправдати колоніальне панування країн Європи в Африці та Азії.

Кров, живлячи наші органи і підтримуючи захисні сили організму, стає ключовою субстанцією в розумінні людської природи. Це свого роду лупа, через яку можна простежити загублені сліди нашої еволюції.

Наше розуміння групи крові просуває генетику на крок вперед, і я з повною впевненістю заявляю, що кожна людська істота абсолютно індивідуальна.

Раз у кожного з нас своя група крові, раз наші батьки мали теж певну групу, раз нас виховували в різних сім'ях, то все це і заклало призначення і виконання нашої долі.