Цивілізація

Цивілізація (лат. civilis - державний, цивільний) - вищою мірою еклектичне і багатозначне поняття, що може означати:

1. один з різноякісних станів суспільства в його зміні в реальному історичному часі;
2. етап в еволюції людського суспільства, що прийшов на зміну «первісному варварству» (Морган);
3. сукупність організаційних засобів (програм діяльності), за допомогою яких люди прагнуть досягти тих суспільних цілей, які задані існуючими універсаліями культури і фундаментальними символами останньої.

У риториках і полеміках публіцистично-пропагандистського рівня слово «цивілізація» зазвичай виконує роль позитивного компонента конфліктної діади «Свої» - «Чужі» («Ми» - «Вони»). Виникнення поняття «цивілізації» (близьке терміна «культура») традиційно відносимо до 18 ст. (Французькі філософи-просвітителі іменували суспільство, засноване на ідеалах справедливості і розуму, - «цивілізованим». На відміну від німецької та російської мов у французькій - поняття «цивілізації» і «культура» жорстко не розведені.) Саме усвідомлення тієї обставини, що культура будь-якого окремо взятого суспільства являє собою внутрішньо нерозривно взаємопов'язану, самоцінну систему власної науки (нехай у вигляді процедур чаклунства), власної літератури (нехай на рівні фольклору), власних моральних і правових норм (нехай в іпостасі табу) тощо зумовило широке поширення поняття «цивілізація». Домінуючими в 19 - 20 ст. стали трактування цивілізації або як таких замкнутих громадських організмів, до індивідуальної долі і взаємодії яких правомірно редукувати всесвітню історію (Данилевський, Тойнбі), або як завершального фазису занепаду в розвитку будь-якої колись цілісної і органічної «культури» (Шпенглер). Цивілізація - набір культурних програм («робочих креслень»), що реалізувався у вигляді самодостатнього та унікального громадського організму. Культурні ж програми задаються «метафізикою» цивілізації (найглибшими істинами про природу Всесвіту і про місце людини в ній і/або її базовими сенсами і цінностями. У цьому контексті пріоритетними можуть виступати (Ч.У.Морріс - «Шість способів життя»):

1. підпорядкування інстинктам і бажанням (цивілізація діонісійського типу);
2. самовідречення заради особистого спокою (цивілізація буддійського типу);
3. самоочищення в ім'я духовних цінностей (рання християнська цивілізація);
4. розчинення особистості в процедурах «газавату» (ісламська цивілізація);
5. підкорення та реорганізація навколишнього середовища за допомогою науки і техніки («Прометіївська», техногенна цивілізація) тощо.