Білих лелек залучив запах свіжозкошеної трави

Люди давно помічали, що білі лелеки люблять полювати на невеликих тварин на полях під час покосу, але досі не було відомо, як саме птахи дізнаються про сільськогосподарські роботи. Міжнародна команда вчених виявила, що лелек в першу чергу приваблює запах свіжозкошеної трави. Відкриття дозволяє припустити, що використання нюху при пошуку їжі може бути поширеним явищем серед птахів, повідомляють автори в статті, опублікованій в журналі.

Довгий час вчені вважали, що серед птахів практично не зустрічається використання ольфакторних - тобто нюшливих - сигналів, проте стало з'являтися все більше досліджень, які показують, що це далеко не так. Птахи можуть використовувати нюх для пошуку їжі. Наприклад, у ківі () воно розвинене добре - з його допомогою птахи шукають дрібних безхребетних і плоди, а ось зір у них дуже слабкий. Біологи навіть припустили, що ці птахи взагалі можуть стати сліпими в процесі еволюції. Вимерлі епіорніси () - близькі родичі ківі - теж переважно покладалися на нюх.

Давно встановлено, що грифи-індички (.) шукають падаль за запахом. Збагачувальні сигнали при пошуку видобутку використовують і морські птиці - буревіснікоподібні () орієнтуються на джерело диметилсульфіду, який виділяють скупчення фітопланктону. Виділення цієї летючої речовини збільшується при поїданні фітопланктону рачками, кальмарами і рибами, які і служать здобиччю для птахів. Буревестникоподібні також використовують джерела диметилсульфіду для навігації. Було показано, що запахи при навігації відіграють велику роль і для поштових голубів.

Добре відомо, що білі лелеки () з'являються на полях, коли фермери скашують траву - невеликі тварини, втративши притулок, стають легкою здобиччю цих птахів. Біологи з Німеччини, Італії та Кіпру на чолі з Мартіном Вікельскі (Martin Wikelski) з Інституту поведінки тварин Макса Планка вирішили вивчити, які саме сигнали залучають лелек до оброблених полів. Дослідники припустили, що птахи в першу чергу використовують ольфакторні сигнали. Для перевірки своєї гіпотези вчені вибрали популяцію білих лелек (близько 70 особин) біля міста Радольфцелль у Німеччині.

Для того щоб визначити, чи можуть лелеки покладатися тільки на нюх, біологи виключили інші типи сигналів: візуальні, акустичні та соціальні. Щоб виключити візуальні сигнали, для дослідження вибиралися ділянки, приховані від лелек деревами. Акустичні сигнали були виключені за рахунок великої відстані - понад 600 метрів. На такій відстані лелеки не чують звуки техніки. Як соціальні сигнали лелеки можуть використовувати сородичів або інших птахів, тому дослідники відбирали тільки ті спостереження, в яких не було соціальних сигналів. Вчені спостерігали за лелеками з літака, а також на землі. За деякими лелеками стежили за допомогою GPS-трекерів.

Також біологи провели два експерименти. В одному з них вчені взяли свіжозкошену траву і помістили її на відстань 2,5 кілометра від місцезнаходження лелек. У другому експерименті дослідники розпорошили з літака суміш летючих речовин, що імітує запах трави, на необроблене поле. Суміш включала в себе основні компоненти запаху свіжозкошеної трави: ціс-3-гексеналь, цис-3-гексенол і гексенілацетат. Також в якості контролю з літака була розпорошена звичайна вода.

В результаті виявилося, що лелек залучають як оброблене поле, так і сама свіжозкошена трава. Суміш летючих сполук приваблювала птахів аналогічним чином, а ось розпорошення води не викликало ніякої реакції (p = 0,003). При цьому у всіх цих випадках реагували тільки ті лелеки, які перебували з підвітряної сторони.

Вчені дійшли висновку, що лелеки при пошуку їжі можуть покладатися і на нюх. Автори роботи підсумовують, що використання ольфакторних сигналів при годівництві може бути більш поширеним явищем серед птахів, ніж вважалося раніше.

Птахи використовують нюх не тільки для пошуку їжі або навігації, а й для вибору партнера. Біологи вивчили два види американських синиць і з'ясували, що птахи воліють запах особин свого виду - це перешкоджає гібридизації.