Народження Марса перенесли в головний пояс астероїдів

Міжнародна група геологів запропонувала новий сценарій формування Марса, що пояснює відмінності в його хімічному складі від складу Землі. За словами вчених, ймовірно червона планета утворилася в тій області, де зараз розташовується головний пояс астероїдів і потім мігрувала на більш близьку до Сонця орбіту під дією гравітації Юпітера. Раніше вважалося, що Марс виник приблизно на тій же відстані від Сонця, що і Земля. Дослідження опубліковано в журналі, коротко про нього повідомляє Science News.

Згідно з сучасними теоріями еволюції Сонячної системи, деякі планети могли виникнути не на тих місцях, на яких вони знаходяться зараз. Наприклад, згідно з гіпотезою Великого лавірування, Юпітер під час еволюції мігрував з далеких областей нашої системи (3,5 астрономічної одиниці до Сонця) ближче до Сонця (до відстаней близько півтора астрономічних одиниць), і лише потім повернувся до своєї сучасної орбіти (5 астрономічних одиниць). Такі переміщення масивного тіла сильно змінили зовнішній вигляд і положення планет. Вважається, що саме міграція Юпітера перенесла Марс на його сучасну орбіту. Якщо моделювати еволюцію Сонячної системи без міграцій, то Марс повинен був бути набагато більше і масивніше, ніж зараз.

Але ця теорія не пояснює відмінності хімічного складу червоної планети від земного. Зокрема, аналіз марсіанських метеоритів, що зрідка потрапляють на Землю, показав відмінності в ізотопному складі кисню в породах. Якби Марс виник там же, де і Земля, то його склад повинен був бути схожим на земний. Автори нової роботи провели комп'ютерне моделювання і описали сценарій який може пояснити, як відмінності Марса від Землі, так і його невелику масу.

Геологи заново провели моделювання Великого лавірування. Як і в ранніх дослідженнях найбільш імовірним шляхом до опису еволюції Сонячної системи до сучасного стану виявилося народження Марса поблизу земної орбіти і його подальше видалення. Але у двох відсотках усіх «правильних» результатів реалізувалася інша схема еволюції. Згідно з нею Марс утворився вдвічі далі від Сонця, ніж його сучасна орбіта, а потім був захоплений мігруючим Юпітером на свою очікувану орбіту. Це завадило планеті вирости до гігантських розмірів і набрати масу.

Дослідники відзначають, що така велика відстань від Сонця означала для раннього Марса дуже малу кількість тепла - без щільної атмосфери його було б недостатньо для підтримки рідкої води на поверхні. Швидше за все, якщо гіпотеза про таку еволюцію підтвердиться, вона буде означати, що життя на ранньому Марсі було неможливе.

Один із наслідків моделювання - той факт, що ізотопний склад Венери повинен бути дуже схожий на земний. Перевірити це можна лише вивчивши зразки з поверхні Венери. Серед майбутніх місій з посадкою на поверхню планети можна відзначити апарат «Венера-Д». Однак, його запуск можливий не раніше 2024 року. Також NASA розглядає проект Venus In Situ Explorer, з висадкою зонда, здатного витримувати венеріанські умови.