Помсту за своїх пояснили роботою окситоцину

Вчені з Китаю показали, що ключову роль у бажанні помститися учаснику іншої групи за біль, заподіяний учаснику своєї групи, відіграє окситоцин: його рівень у слині підвищується при спостереженні за стражданнями близьких. Для цього вчені провели експеримент, в якому учасники спостерігали за тим, як його партнер по групі і учасник конкуруючої групи б'ють один одного струмом. Окситоцин також регулював роботу залучених ділянок головного мозку, а разом результати говорять про те, що бажання помститися в першу чергу пояснюється емпатією. Стаття опублікована в журналі.

Згідно з ранніми психологічними теоріями, бажання міжгруппової помсти може пояснюватися двома окремими факторами. З одного боку, вона пояснюється прив'язаністю або любов'ю до власної групи (внутрішня мотивація), а з іншого - неприязню і ненавистю до іншої, конкуруючої групи (зовнішня мотивація). Фактори ці незалежні і можуть проявлятися як разом, так і окремо, але в кожному окремому випадку один з них швидше за все буде мотивувати більше, ніж інший. Крім того, у прихильності до своєї групи і неприязні до групи чужий також і два різних нейронних механізми, і більша залученість одного з них може вказати на те, який з двох факторів вважається визначальним.

Уточнити провідний мотивуючий механізм у міжгрупповій помсті вирішили вчені під керівництвом Шихуея Ханя (Shihui Han) з Пекінського університету. Вони зосередилися на двох показниках, що відображають реакцію на міжгрупповий конфлікт: активності головного мозку і рівні окситоцину - нейропептиду і пептидного гормону, залученого до регуляції соціальної поведінки.

Спеціально для свого дослідження вчені розробили нову експериментальну парадигму у вигляді командної гри. У першій частині шістьох учасників експерименту (всього в дослідженні взяли участь 40 чоловіків) розділили на дві групи і дали їм пограти в невелику карткову гру для того, щоб учасники кожної з груп сформували тісну команду.

У другій частині гри брали участь вже троє: двоє з однієї групи (один - гравець, а другий - спостерігач) і один гравець з іншої групи. У цій частині учасники з двох груп грали в гру, засновану на класичному ефекті Струпа: їм потрібно було визначити колір слова, що з'являється на екрані, при цьому самі слова вказували на інші кольори. Наприклад, на екрані з'являлося виведене жовтими літерами слово «зелений»: правильною відповіддю в такому випадку було «зелений», а не «жовтий». Той учасник, який правильно назвав потрібне слово або назвав його швидше, вигравав, після чого йому давали можливість покарати переможеного, вдаривши його струмом - або болючим, або ні. У контрольній умові удари струмом розподілялися комп'ютером.

Після закінчення гри вчені зібрали зразки слини в учасника-спостерігача, який далі взяв участь у фМРТ-експерименті. У цій частині дослідження спостерігачеві показували особи гравця або з його команди, або з іншої. Після цього на екрані з'являвся значок у вигляді блискавки (болісний удар струмом) або у вигляді кружечка (безболісний удар), а потім - знову обличчя учасника: після значка-блискавки - з виразом болю, після значка-кружечка - нейтральне. У контрольній умові учаснику показували інших учасників груп, які не грали в другу частину гри.

Після фМРТ спостерігача попросили заповнити невеликий опитувальник, за яким визначали ставлення до учасників кожної з груп, а також ще раз надати зразок слини. Через 15 хвилин спостерігача попросили згадати, кого в експерименті били струмом, а також втретє зібрали у нього зразки слини.

Всі спостерігачі повідомляли про більшу довіру і симпатію до учасників своєї групи і більшу емпатію в тому випадку, якщо їм завдали болю (p < 0,002). Як і очікувалося, спостерігачі також висловили більше прагнення покарати учасників іншої групи, а не своєї (p < 0,002). За результатами опитувань вчені зробили висновок, що їм вдалося сформувати щільні групи і домогтися внутрішньогрупового фаворитизму, необхідного для того, щоб виникало бажання помститися іншим за заподіяння шкоди.

Далі вчені оцінили зміну рівня окситоцину в слині спостерігачів: він був значно (p < 0,001) вище, ніж у контрольній умові, відразу ж після закінчення другої частини гри (тієї, в якій вони дивилися, як інші учасники б'ють один одного струмом) і продовжував рости до кінця експерименту.

Аналіз даних фМРТ показав, що при спостереженні за стражданнями іншого значуще (p < 0,001) підвищується активність середньої частини передньої поясної кори і острівної частки, які залучені у прояв емпатії, а також середньої частини префронтальної кори і скронтового вузла - двох частин «теорії свідомості» головного мозку, що відповідає за розуміння власного стану і стану інших людей. Як і очікувалося, у відповідь на біль учасників своєї групи у спостерігача активність цих відділів підвищувалася більше, а рівень окситоцину також регулював активність середньої частини префронтальної кори.

Ученим, таким чином, експериментально показали ключову роль окситоцину і регульовану ним активність мозку в бажанні помсти за інших. Мабуть, внутрішньогруповий фаворитизм і підвищена емпатія до учасників своєї групи насправді мотивує подібне бажання в першу чергу; втім, автори роботи уточнюють, що в майбутніх роботах необхідно розглянути й інші фактори, а також підтвердити отримані результати на інших групах - зокрема, на жінках.

У жінок, до речі, результати насправді можу виявитися іншими - в силу того, що складні емоційні та соціальні системи мозку у них трохи відрізняються від чоловічих. Наприклад, вчені вже показували, що у відповідь на допомогу іншим система винагороди жіночого мозку активується сильніше, ніж мозку чоловічого.