Для досягнення цілей дисципліна набагато важливіша за мотивацію (З. Драб)

Є два головних способи змусити себе щось зробити:

• перший, найпопулярніший і нищівно-помилковий - спробувати мотивувати себе;
• другий, менш популярний і повністю правильний вибір - розвивати в собі дисципліну.

Це одна з тих ситуацій, коли прийняття іншого підходу негайно призводить до кращих результатів. Нечасто почуєш вірне використання виразу «зрушення парадигми», але це той самий випадок. Момент, коли над головою загоряється лампочка.

В чому різниця?

Мотивація, в загальних рисах, ґрунтується на помилковому припущенні, що для завершення завдання необхідний конкретний розумовий або емоційний стан.

Це повністю неправильне сприйняття.

Дисципліна, навпаки, відокремлює діяльність від настроїв і почуттів і тим самим обходить проблему. Наслідки приголомшують.

Успішне виконання завдань призводить до внутрішніх станів, які здаються хронічним прокрастинаторам необхідними для того, щоб приступити до реалізації завдань.

Якщо говорити простіше, щоб почати тренування, не потрібно чекати, коли ви будете в олімпійській формі. Ви, навпаки, тренуєтеся, щоб досягти цієї форми.

Якщо дія обумовлена почуттями, очікування вірного настрою стає особливо підступною формою прокрастинації. Я знайомий з цим занадто добре і хотів би, щоб хтось вказав мені на це за 20, 15 або 10 років до того, як я відчув різницю на своїй шкурі.

Якщо ти чекаєш до того моменту, поки не відчуєш, що готовий щось робити, тобі кінець. Саме так виникають страшні прокрастинаторські петлі.

По своїй суті, гнатися за мотивацією - значить наполягати на інфантильній фантазії про те, що нам потрібно робити тільки те, на що є настрій. Проблема оформлена наступним чином: «Як мені налаштувати себе зробити те, що я вже своїм мозком вирішив зробити?» - Погано.

Правильне питання ось: «Як мені визнати свої почуття несуттєвими і почати робити речі, які я свідомо хочу робити?». Фішка в тому, щоб обрізати зв'язок між почуттями і діями, і робити те, що потрібно, в будь-якому випадку. Ви будете відчувати себе добре і енергійно вже згодом.

Мотивація - неправильний шлях. Я на 100% впевнений, що це помилкове обмеження - головна причина того, що багато жителів розвинених країн просто сидять у трусах, грають у Xbox і мастурбують, замість того щоб робити щось корисне.

Віра в мотивацію - наслідок психологічних проблем

Оскільки реальне життя в реальному світі іноді вимагає від людей робити те, що ніхто в здоровому глузді не може сприймати з ентузіазмом, «мотивація» натикається на нездоланну перешкоду в спробі викликати ентузіазм до того, що об'єктивно його не заслуговує. Єдине рішення, крім валяння дурня, полягає в тому, щоб забути про цей самий «здоровий розум». Це жахлива і, на щастя, помилкова дилема.

Спроба підтримувати ентузіазм до принципово тьмяних і вбивчих дій - це форма навмисного завдання психологічної шкоди самому собі, добровільне божевілля: «Я так обожнюю ці таблички, дуже хочеться скоріше заповнити формулу для обчислення річного доходу, я так люблю свою роботу!»

Набагато кращий сценарій - зберегти розсудливість, яке, на жаль, має тенденцію бути невірно витлумаченим як моральна невдача: «Я досі не люблю мою безцільну роботу з перекладання папірців», «Я все ще віддаю перевагу пирогу, а не броколі, і не можу втратити вагу, може, я просто слабак», «Мені потрібно купити ще одну книгу за мотивацією». Фігня. Критична помилка полягає в тому, щоб взагалі розглядати такі випадки в розрізі мотивації або її нестачі. Відповідь - у дисципліні, а не мотивації.

У мотивації крихітний термін придатності, і її необхідно постійно оновлювати.

Мотивація - це коли ти вручну тиснеш на рукоятку, щоб посилити тиск. У кращому випадку вона зберігає і перетворює енергію для конкретної мети. Бувають ситуації, коли це правильний підхід - на думку приходять олімпійські змагання і втеча з в'язниці. Але це жахлива основа для звичайних щоденних дій, і навряд чи це допоможе досягненню довгострокових результатів.

Дисципліна - мотор, який одного разу завівся і постійно постачає енергію в систему

Продуктивність не має необхідних психічних станів. Для послідовних, довгострокових результатів дисципліна перевершує мотивацію (нарізає навколо неї кола, дає щолбан і їсть її обід). У підсумку мотивація - це спроба досягти стану готовності до якоїсь дії. Дисципліна - це коли ви робите щось, навіть будучи не в змозі.

Вже після цього ви почуваєтеся добре. Дисципліна, якщо коротко, це система, а мотивація в той же час, швидше, аналогічна меті. У цьому є симетрія. Дисципліна - це щось більш-менш постійне, а мотивація - швидкоплинна.

Як розвинути дисципліну?

Набуваючи звички - починаючи з маленьких, навіть мікроскопічних, набираючи обертів, використовуючи їх для подальших змін у повсякденному житті, будуючи петлю позитивної віддачі.