Класичні секти

Класичні секти

Секта - релігійна група або громада, яка сформувала, як правило, в рамках певної релігії навколо видатного лідера (пророка, проповідника,....) або лідерів і схильна до відгородження від і протиставлення себе вихідній конфесії. Основною особливістю сект порівняно з іншими релігійними організаціями є її молодий вік. Як правило, з часом секти або зникають, або перетворюються на повноцінні деномінації, окремі релігії, а то і входять до мейнстриму у своїй деномінації (наприклад хасидизм в юдаїзмі).

В якості причини індиферентного або ворожого ставлення сект до навколишнього суспільства і культури виділяється притаманний сектам пріоритет внутрішньогрупових відносин і цінностей перед державними і суспільними.

Для сект характерні помітні віровчувальні особливості, які, як правило, розглядаються іншою частиною вихідної релігійної групи як помилкові. Оскільки секта виникає протягом короткого часу завдяки діяльності одного або декількох осіб спочатку вона є невеликою. Однак згодом вона може розвинутися в великий напрямок (деномінацію) у відповідній релігії або навіть стати окремою релігією. Зокрема на початку свого виникнення сектами можна назвати багато релігій, у тому числі християнство (що розглядалося юдеями першого століття як типова секта), іслам, буддизм, сикхізм, джайнізм.

До класичних сектів належать також:

• мормони (виникли в першій половині XIX століття)
• муніти («Церква об'єднання»)
• Свідки Єгови (з 1931 року, раніше - Дослідники Біблії)