Вербальне спілкування

Вербальне спілкування - спілкування словами, промовою, процес обміну інформацією та емоційної взаємодії між людьми або групами за допомогою мовних засобів. Вербальне спілкування, в якому головне передається промовою, відрізняють від невербального спілкування, де вплив відбувається через інтонації та зміну виразу обличчя, через жестикуляцію, зміну пози, дистанції в спілкуванні та інших неречових засобів.

Поширена думка, що вербальне спілкування сильно поступається за значимістю невербальному, що основний масив інформації між людьми передається через інтонації, вираз обличчя, пози і жести, - але це не цілком так. Це досить справедливо для міжособистісного та афіліативного спілкування, коли люди знайомляться і сваряться, коли діляться своїми почуттями і висловлюють їх, коли в спілкуванні розважаються, коли влаштовують у спілкуванні треп. А ось у діловому спілкуванні ситуація змінюється, і якщо розпорядження керівника - це в першу чергу зміст, а не інтонації, це те ЩО сказано, а не ЯК.

Сьогодні - це ясність змісту, виклад думки таким чином, щоб вас могли зрозуміти. Треба визнати, що це не завжди просто: мало хто вміє викладати свої думки чітко і ясно, відразу формулюючи головне, що він (або вона) хоче сказати. А в цей же час, коли одна людина говорить неясно, інша (звичайним чином) слухає її неуважно, відволікаючись, думаючи про своє або розуміючи його крізь призму своїх емоцій і упереджень...

У такій ситуації іноді доводиться просто дивуватися, що люди ще хоч якось розуміють один одного.

Чого варто вчитися, щоб наше вербальне спілкування було більш якісним?

Просто перерахуємо ці вміння, навички і техніки, які так радують нас у вмілих комунікаторах:

• Вміння говорити тезами, чітко формулюючи основну думку; мистецтво говорити яскраво і переконливо.
• Вміння уважно слухати, підтримуючи співрозмовника і чуючи те, що він говорить, не відволікаючись на своє. Хороший критерій - здатність дослівно повторити те, що тільки що співрозмовник сказав. У вас це виходить?
• Вміння чути, вміння розуміти сказане. Іноді співрозмовник говорить плутано, починаючи з кінця, збоку і відволікаючись на зайве і пропускаючи важливе, і зрозуміти його складно. У цій ситуації доводиться більшу частину інтелектуальної роботи проробляти за нього, наводити порядок в тому, що він говорить, шукати головне і допомагати співрозмовнику зрозуміти його власні думки.
• Відмінне вміння - внутрішній перекладач, здатність перекладати слова співрозмовника в потрібний нам бік. Найчастіше допомагає позитивний перекладач, вміння розуміти кращі наміри співрозмовника.
• А ще ми любимо цікавих співрозмовників, і колись нам важливо самим бути цікавим. Як цьому навчитися?