Знати і розуміти дитину. Ситуація 15

Ситуація 15

- Тату, мене сьогодні Ніна Петрівна похвалила: я запам'ятала вірш швидше за всіх! Хочеш, розповім?

- Краще розкажи мені про свою поведінку, що ти накоїла вчора! - строго каже батько.

Обличчя дочки меркне. Марно весь день виношувала вона в собі заряд радості... А вдома дівчинка робить ще один «захід»:

- Мамо, хочеш розповім вірш? - Це про ялинку.

- Мені не до ялинки зараз. Наступного разу розкажеш.

Коментар психолога:

Дитина потребує серйозного, зацікавленого ставлення дорослих до себе. Але якщо він постійно наштовхується на байдужість, небажання дорослих розділити з ним радості і хвилювання, то потреба нести близьким найпотаємніше поступово загасає. У результаті дитяче прагнення до контакту з батьками слабшає. І як знати, чи не незабаром батьки шкодуватимуть про це! Коли дитина стає школярем і коли її справи починають нас хвилювати, ми чекаємо від неї розповідей про школу, навчання, друзів, події в класі. Нам цікаво знати, що думає, чим живе, що цікавить, хвилює дитину. Але при такому ставленні до його інтересів, як це видно з прикладу, марно чекати від нього надалі одкровення, не слід дивуватися його замкненості: адже дорослі самі поклали той початок, коли проявляли нетерпіння до його нехитрої розповіді, не приймали всерйоз його хлопці турботи, а іноді й підсміювалися над його бідою, що здається з нашої, дорослої точки зору незначною.

Ситуація 16

У присутності п'ятирічної дитини він розповідає про нього, який апетит, що їсть із задоволенням, кого більше любить - тата, маму або бабусю, ніж перехворів, починаючи з дня народження. Звичайно, не замовчує і про іграшки - скільки їх і які вони. А потім про головне: що син вміє, яка він «незвичайна дитина», змислий, цитує його висловлювання і в підсумку каже:... Див.