Симптоми, лікування та класифікація ретроцервікального ендометріозу

Ретроцервікальний ендометріоз - захворювання жіночої репродуктивної системи, що характеризується розростанням слизових оболонок матки і поширенням патологічних процесів на тканині між прямою кишкою і задньою поверхнею дітородного органу. Характерними проявами ретроцервікального ендометріозу є диспареунія, кров'янисті виділення з прямої кишки і вологолища, болі в тазовій області. Терапія базується на комплексному поєднанні інвазивних і консервативних методик.

Несвоєчасне лікування ретроцервікального ендометріозу може призвести до пригнічення дітородної функції.

Загальні відомості і причини

Захворювання характеризується розростанням слизової, вистилаючої порожнину матки, за її межі і залученням в патологічний процес тканин сечового міхура, прямої кишки, а також інших тазових органів. У групі ризику жінки старше 35 років, які мають в анамнезі запальні, гормональні захворювання, оперативні втручання, проведені, в тому числі при родопомозі або вагітності.

Етіологія розростання ендометрія з'ясована в даний час недостатньо повно. Однак гінекологи виділяють такі ймовірні причини розвитку захворювання:

1. Збої менструального циклу в пубертатному періоді, в тому числі мають фізіологічний характер.
2. Генетична схильність.
3. Порушення гормонального фону в період гестації, становлення менструального циклу, менопаузи.
4. Лапароскопія.
5. Запальні захворювання, що вражають органи малого тазу.
6. Четверті, п'яті і наступні пологи.
7. Інвазивні медичні процедури, серед яких вискаблювання, абортивні втручання та інші.
8. Перша вагітність, яка не настала до 28 - 30 років.

Широко поширеною причиною розвитку захворювання називають систематичне проникнення кров'янистих виділень під час менструації в черевну порожнину.

Класифікація захворювання

Основним критерієм, згідно з яким захворювання підрозділюється на кілька стадій, називають поширеність патологічних процесів:

1. Виявлення одиничних осередків ураження, що мають незначні розміри.
2. Гетеротопії поширюються на слизові тканини шийки матки, вагіни, перетворюючись на дрібнокістозні ураження.
3. Характерне ураження тканин прямої кишки, а також хрещено-маточних зв'язок.
4. Спостерігається утворення спайок у малому тазу, ураження слизової прямої кишки.

Класифікація захворювання має значимість при прогнозуванні та визначенні лікарської тактики. Побудова терапевтичної схеми здійснюється згідно стадії патології.

Симптоми ретроцервікального ендометріозу

Основні симптоми захворювання - болі в тазовій області та міжменструальні кровотечі.

Симптоми патології варіюються залежно від ступеня розвитку захворювання. На ранніх етапах клінічна картина носить слабовиражений характер або відсутня. Надалі характерний прояв таких симптомів:

• рясні менструальні виділення;
• порушення менструального циклу, збільшення або зменшення його тривалості;
• больові відчуття в області малого тазу;
• виражений передменструальний синдром. Дня нього характерні такі прояви, як нудота, дратівливість, плаксивість, слабкість;
• болючі відчуття під час статевих зносин;
• порушення роботи шлунково-кишкового тракту: діарея, підвищений метеоризм, запори;
• болі при дефекації, можлива поява кров'янистих слизових виділень;
• часті позиви до сечовипускання.

Характерно посилення симптомів у перші дні менструального циклу.

При появі будь-якої ознаки з числа наведених вище рекомендується звернутися до лікаря для проведення діагностичних процедур. Несвоєчасне лікування захворювання може призвести до розвитку ускладнень.

Діагностика

Діагностика захворювання ґрунтується на застосуванні інструментальних і фізикальних методів дослідження, що дозволяють виявити осередки ураження і визначити їх поширеність:

1. Гінекологічний огляд.
2. Комп'ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія органів малого тазу.
3. Ультразвукове дослідження.
4. Ендоскопічні методи. Для обстеження окремих ділянок використовується колоноскопія, лапароскопія, ректороманоскопія.

Схожими з розглянутою патологією ознаками володіють такі захворювання, як еритроплакія, онкологічні захворювання органів малого тазу, ретроцервікальні абсцеси. Для підтвердження діагнозу потрібне проведення диференційної діагностики.

Методи лікування

Вибір тактики лікування здійснюється з урахуванням таких критеріїв, як вік хворого, ступінь розвитку патології, інфільтрації внутрішніх органів. Найбільш ефективними варіантами терапії називають поєднання інвазивних і консервативних методів. Безопераційне лікування частіше рекомендується жінкам у період менопаузи. Основними методами терапії, які задіюються з метою усунення осередків ураження та попередження їх поширення є:

1. Гормональна терапія. Жінкам до 35 років рекомендовано прийом щадних лікарських засобів, які не мають негативного впливу на дітородну функцію. Жінкам старше зазначеного віку наказують до прийому сильнодіючі засоби, що пригнічують функцію яєчників. Гормональна терапія необхідна для придушення вироблення естрогенів, що сприяє уповільненню розростання ендометрія.
2. Інші варіанти патогенетичних засобів. Ретроцервікальний ендометріоз нерідко поєднується з ослабленням рівня резистентності організму. З метою відновлення захисних функцій необхідний прийом імуномодулюючих препаратів.
3. Лікарські засоби, дія яких спрямована на усунення симптоматики захворювання.

Лікування ретроцервікального ендометріозу включає застосування інвазивних методів.

Інвазивні методи терапії застосовуються на фінальних стадіях захворювання, а також на тлі утворення кіст, доброякісних пухлин, залучення в патологічні процеси органів черевної порожнини. При незначних розмірах уражених ділянок проводиться лапароскопія, спрямована на видалення інфільтрату. При важких формах ураження практикується гістеректомія, що включає часткове або повне видалення яєчників або матки. Полісні операції частіше призначаються віковим пацієнткам.

Метод лапароскопії є пріоритетним у практиці терапії захворювання, оскільки носить статус малоінвазивного і дозволяє зберегти дітородну функцію.

Прогноз і профілактика

При своєчасному початку лікування прогноз захворювання є сприятливим і операція може не знадобитися. Сучасні методики, що включають щадну лапароскопію, дозволяють не тільки поліпшити якість життя пацієнток, але також максимально скоротити ймовірність рецидивів і відновити дітородну функцію.

Заходи профілактики ретроцервікального ендометріозу ґрунтуються на дотриманні жінками низки правил:

• відмова від надмірної фізичної та сексуальної активності в дні менструації;
• виключення інвазивних втручань, включаючи аборт, вискаблювання.

Найбільш ефективним методом профілактики називають регулярне проходження гінекологічного огляду. На ранніх етапах захворювання може протікати латентно, тому виявлення патології можливе тільки при лікарському огляді. Своєчасна терапія ретроцервікального ендометріозу дозволить уникнути ураження органів малого тазу, виключити порушення репродуктивної функції. Особливо рекомендовані профілактичні огляди жінкам, вік яких перевищує 35 років.

Відео

Читайте у наступній статті: болі при ендометріозі