Знати і розуміти дитину. Ситуація 13
Ситуація 13
Перші морози затягнули струмочок кришталевою кіркою. Шестирічні Валерік і Женя вирішили перевірити міцність льоду. Спосіб найпоширеніший: провалиться лід чи ні, якщо по ньому пройти? Очутившись по коліно в крижаній воді, їм довелося вислухати від батьків нотацію: цього робити не можна, можна захворіти. Попередження, на жаль, не подіяло: «експеримент» повторився наступного ж дня. Батьки Валеріка і Жені кожен по-своєму стали наставляти своїх синів.
Мати Жені з роздратуванням звертається до сина:
- Я тобі покажу, як не слухатися маму! Ти що, хочеш провалитися в холодну воду і захворіти?
У серцях вона шльопає сина: «Щоб розумів наступного разу!»
Мати Валеріка впливає на хлопчика інакше:
- Ти знову був біля струмка і мало не провалився? Як же так? Адже попереджала, а ти не послухав. Ти ж знаєш, якщо захворієш, мені треба буде доглядати за тобою, взяти звільнення від роботи. Тобі відомо, як це складно: доведеться викликати мою підмінну, а у неї маленька дитина. Як же він буде один? Бачиш, що може вийти?
- Не буду більше, - намагається запевнити Валерік свою маму.
- Гаразд. Я тобі вірю, - схвалює його мама. - І Жені скажи.
Коментар психолога:
Мати Жені, покрикуючи на сина і шльопаючи його, висловлює тим самим неповагу і недовіру до нього. Це не може сприяти формуванню в зростаючій людині почуття власної гідності і відповідальності за свої вчинки. Такий підхід до дитини не можна виправдати, вона може призвести до того, що дитина звикне слухатися лише тоді, коли за нею спостерігають дорослі, а за їх відсутності вона стане поступати по-своєму.
Метод матері Валеріка розрахований на совість і свідомість дитини. Його вчинок вона пов'язує з незручністю для інших людей, формуючи тим самим у ньому почуття відповідальності за свою поведінку. Не можна не враховувати, що старший дошкільнята більш охоче виконує вимоги, коли розуміє, чому вони необхідні.
Ситуація 14
- Сьогодні Вранці чотирирічна Маринка збирається в дитячий садок. І ось бабуся бачить, що вона одягає мамину капелюха.
- Гарно? Мені йде? - запитує вона.
- Ні, це не красиво. Такі капелюхи носять тільки дорослі, - каже бабуся.
А дівчинка своє:
- Ні, гарно! Мені подобається! Я піду в неї. Мені вона впору. Див.