Нейродерміт - причини, симптоми, діагностика, лікування

Нейродерміт (або нейродерматоз) - шкірна нейроалергічна хвороба, яка характеризується зудом і характерними шкірними симптомами.

У медицині нейродерміт ділять на обмежений і дифузний. Дифузний вид захворювання часто називають атопічним дерматитом, хоча ряд медиків вважає, що атопічний дерматит - всього лише один з різновидів дифузного нейродерміту. Думка фахівців сходиться в одному - в розвитку нейродерміту одну з головних ролей грає фактор спадкової схильності до захворювання.

Для нейродерміту, як правило, характерна хронічна течія і постійні рецидиви. Лікування даного захворювання ускладнюється необхідністю комплексного підходу.

Нейродерміт - причини

Причини виникнення нейродерміту вивчені погано. Вважається, що хвороба може виникнути через порушення стану нервової системи, захворювання шлунково-кишкового тракту, в результаті шкірної алергічної реакції. Схильність людини до нейродерміту передається у спадок. Тільки в 10% випадків нейродерміт являє собою первинне захворювання. Типове для нейродерміту подразнення шкіри може викликатися алергією, стресовими і конфліктними ситуаціями.

Нейродерміт - симптоми

Основний симптом нейродерміту - папули блідо-рожевого кольору, які характеризуються зудом. Іноді папули зливаються в суцільні осередки висипання з подальшою лихенізацією (ущільненням кожного покриву, порушення пігментації та посилення малюнка шкіри). Локалізація вогнищ відбувається на згинальних поверхнях: коліна, лікті, куп'ястя і так далі.

Зміна кожного покриву відбувається також на обличчі, спині, грудях. Хворий скаржиться на свербіж. Через постійні розрахунки утворюються мікротравми, тріщини, змінюється забарвлення ураженої шкіри. Можливе приєднання різноманітних інфекцій.

У хворих нейродермітом спостерігається порушення сну, гіпотонію, адінамію, втрата апетиту, гіпоглікемію, втрата апетиту, можлива також втрата ваги, плаксивість і дратівливість.

Для нейродерміту характерна тривала рецидивуюча течія. У разі невірної терапії можливе погіршення стану хворого, аж до еритродермії.

Нейродерміт - діагностика

Постановка діагнозу не викликає труднощів. Зазвичай він ґрунтується на клінічній картині хвороби, грамотно зібраному анамнезі, даних біохімічних та імунобіологічних досліджень, також враховується кількість еозинофілів і лімфоцитів у крові.

До цього моменту не існує чітких біохімічних та імунологічних критеріїв, які дозволяють прогнозувати тяжкість перебігу нейродерміту.

Нейродерміт - лікування і профілактика

1. Призначення антигістамінних препаратів (тавегил, кларитин, фенкарол, циметидин), а також гіпосенсибілізуючих речовин (гемодез, тіосульфат натрію, вітаміни груп A, B, C) .
2. Призначення седативних медикаментів (настоянка валеріани, піона, пустирника), транквілізаторів (мебікар, оксилідін, тріоксазін, амізил) і нейролептиків (тіоридазин, лівомепромазин) .
3. Місцеве застосування спеціалізованих мазей і кремів.4
. Введення в шкіру навколо осередків нейродерміту гідрокортизону .5
. Застосування кортикостероїдов.6
. Призначення фізіотерапевтичних процедур, таких як УФ-опромінення, струми, санаторно-курортна терапія
. Дотримання дієти і режиму дня.

Профілактика нейродерміту зводиться до дотримання раціональної дієти, яка передбачає відмову від гострого, копченого, алкогольних напоїв тощо. Чималу роль відіграє своєчасна діагностика та лікування захворювань, які можуть стати причиною виникнення нейродерміту (нервові захворювання, хвороби травного тракту, ендокринної системи).