Переливання породіллям втраченої крові не скоротило потреби в донорах

У багатьох операціях переливання пацієнту його ж крові допомагає знизити ризики від крововтрат і зменшити потребу в донорській крові. Однак для операцій кесаревого перерізу практика аутогемотрансфузії не показала своєї ефективності, хоч і виявилася пов'язана з низкою позитивних результатів. Це виявили дослідники з Великобританії в роботі, опублікованій в журналі.

Незважаючи на те, що багато жінок добровільно віддають перевагу кесаревому перерізу, воно пов'язане з великими ризиками порівняно з природними пологами, і його рекомендують використовувати тоді, коли на те є медичні показання. Під час цих операцій існує ризик серйозних крововтрат, і вчені прагнуть їх знизити. Однією з можливих стратегій є аутогемотрансфузія, тобто, переливання пацієнту його ж крові, яку або збирають заздалегідь, або прямо під час операції (цей метод називається cell savage). У різних галузях медицини ця процедура вже показала свою ефективність, і використовується, щоб знизити необхідність у донорській крові. Вона практикується і для породіль, для яких лікарі прогнозують високі втрати крові. Однак донині немає достатніх даних, які б доводили її ефективність і економічну доцільність. Крім того, вважається, що цій процедурі притаманні ризики емболії навколоплідної рідини та ізоімунізації. Остання трапляється, якщо у матері негативний резус-фактор, а у плода - позитивний, і якщо під час пологів кров дитини потрапить до матері, її організм може розвинути антитіла, які можуть впливати на здоров'я наступних дітей. Перевірити ефективність цієї практики взялися вчені з Великобританії, під керівництвом Халіда Хана (Khalid Khan) з Лондонського університету королеви Марії. Головним завданням дослідження було дізнатися, чи допомагає аутогемотрансфузія знизити потребу в донорській крові.

Вчені відібрали три тисячі жінок з 26 акушерських центрів Великобританії. Усім учасницям з тих чи інших причин було призначено кесаревий переріз, і у всіх лікарі виявили підвищений ризик кровотечі під час операції. Всі випадки мали різні рівні терміновості, від високого, коли матері або плоду щось загрожувало, до низького, коли погроз не було, і операція була запланована заздалегідь. У контрольній групі опинилося 1492 жінки, і 1498 жінки потрапили в групу з аутогемотрансфузією. Групи були ідентичні за основними показниками (середній вік, рівень гемоглобіну, кількість матерів з двійнею).

Головним показником для вчених був відсоток жінок, яким знадобилося переливання донорської крові для лікування крововиливу і його наслідків або під час кесаревого розтину, або між операцією і випискою з лікарні. Також вчені порівнювали інші характеристики пацієнток, наприклад кількість донорської крові, яка знадобилася для переливання, зміни рівня гемоглобіну, показники самопочуття, та інші.

Пацієнткам з групи аутогемотрансфузії в середньому вдалося повернути 50,8 відсотків від крові, втраченої під час операції (259,9 мл). Один відсоток жінок з контрольної групи лікарі направили на термінову аутогемотрансфузію, ще 2,9 відсотка перенаправили на цю процедуру в обхід протоколу. Загалом частота переливання донорської крові становила 3,5 відсотка в контрольній групі порівняно з 2,5 відсотка в групі втручання (p = 0,056). При порівнянні контрольної групи з жінками, яких направили на терміновий кесаревий переріз, цей показник знову виявився вищим у контрольній групі: 4,6 відсотка і 3 відсотки, відповідно. При запланованій операції частота переливання донорської крові склала 1,8 відсотка порівняно з 2,2 відсотка в групі контролю.

Вчені виявили різницю в часі, який знадобився пацієнткам для першої мобілізації після операції (0,74 дня в контрольній групі і 0,72 дня в групі з аутогемотрансфузією, p = 0,006), і в часі до виписки (в контрольній групі жінки пробули в госпіталі в середньому 2,131 дня, а в групі з аутогемотрансфузією 2,126 дня, p = 0,050).

У матерів з негативним резус-фактором, які народили дитину з позитивним резус-фактором, випадків потрапляння крові (не менше 2 мл) в організм матері було більше серед тих, яким призначили аутогемотрансфузію (p = 0,013). Решта показників (загального самопочуття, рівня гемоглобіну після операції, обсягу перелитої донорської крові) виявилися схожими в обох групах.

Таким чином, автори виявили ряд сприятливих ефектів від аутогемотрансфузії, проте статистично значущої різниці між двома групами не виявилося (p = 0,056). Також вони встановили, що процедура аутогемотрансфузії може підвищити ризики для групи матерів з негативним резус-фактором, однак ці результати ненадійні через малу кількість даних. Автори не виявили жодного випадку емболії навколоплідними водами в групі аутогемотрансфузії, і вважають, що ці побоювання не повинні перешкоджати призначенню процедури. У той же час, незважаючи на позитивні ефекти даної практики, не можна зробити однозначних висновків про її економічну доцільність, яка залежить від багатьох факторів: доступності донорської крові, ризиків крововтрат під час операції, та інших.

Донорська кров використовується не тільки для порятунку життів, а й для збереження молодості. Також ми писали про те, як вчені за допомогою людської плазми зміцнили пам'ять гризунам.