Самці афалін заспівали дуетом для залучення самок

Самці афалін при груповому залученні самки синхронізують не тільки свої рухи, а й вокалізацію. Це з'ясувала група австралійських вчених, яка проаналізувала дані про сформовані групи афалін в затоці Шарк, і поєднала їх з даними про їх вокальну комунікацію. Виявилося, що самці афалін не тільки підлаштовуються під частоту вироблених один одним звуків, але і вступають у своєрідні дуети з інтервалами до 100 мілісекунд. Це не тільки забезпечує репродуктивний успіх, а й допомагає знизити стрес всередині групи, пишуть вчені в.

У природному середовищі проживання самці афалін формують невеликі союзи, забезпечуючи тим самим свій репродуктивний успіх: зазвичай такі союзи налічують від 4 до 14 самців, але іноді розбиваються і на пари. У присутності потрібної самки самці здійснюють складні синхронні рухи навколо неї для привернення уваги. Наступний крок - обмежити пересування самки для того, щоб вона не звернула увагу на інших самців. Робиться це досить агресивно (самці б'ють самку носом) і підкріплюється характерною вокалізацією на низьких частотах (від одного до двох кілогерц).

По суті, ця сама вокалізація теж повинна бути синхронізована між самцями - точно так само, як і їх руху - але докази цьому поки отримано не було. Щоб його отримати, Бронт Мур (Bronte Moore) з Університету Західної Австралії та його колеги протягом двох років (з 2016 по 2018 рік) збирали дані про комунікацію пар самців афалін в австралійській затоці Шарк: всього їм вдалося отримати записи вокалізації 59 самців, розбитих на пари. Тривалість усіх записів склала 22 години і 5 хвилин.

Записи вокалізації самців вчені об'єднали з даними, отриманими в ході 30 років спостережень за афалінами в затоці Шарк: так їм вдалося визначити учасників сформованих спілок.

Проаналізувавши дані, вчені з'ясували, що самці афалін при оточенні самки насправді синхронізують свою вокалізацію, виконуючи характерні пісні на одній і тій же частоті. При середній вокалізації 600 ударів на хвилину (10 ударів на секунду) самцям вдається скоротити інтервал між вокалізаціями один одного до 100 мілісекунд. Для порівняння, люди можуть швидко і точно підлаштуватися під біт з частотою до 200 ударів на хвилину.

При цьому, зрозуміло, чистою вокальною синхронізацією вокалізація афалін все ж не характеризується (з урахуванням наявності невеликого інтервалу). Вчені пояснюють це тим, що самцям невигідно співати в унісон, перекриваючи звуки один одного, адже в разі цього самиці може здатися, що самців навколо неї менше, ніж насправді.

Крім забезпечення репродуктивного успіху, у синхронізованої вокалізації, як вважають вчені, є ще одне важливе завдання: подібна кооперація допомагає самцям знизити соціальну напругу, що виникає через те, що, відвоювавши самку у групи неприємців, їм надалі доведеться вибирати, хто саме її запліднить.

Зрозуміло, здатність до кооперації афаліни не втрачають і в неволі: наприклад, у жовтні японські вчені навчили трьох самців діставати іграшки за допомогою конструкції, яка приводиться в рух тільки в тому випадку, якщо за мотузочки в ній потягнуть одночасно двоє.