Вакцина від лихоманки Ласса захистила мавп від декількох штамів вірусу

Дослідники з Інституту Пастера опублікували в роботу, присвячену ефективності створеної ними вакцини від декількох еволюційних ліній вірусу Ласса. Вони імунізували мавп вакциною, на основі антигенів IV лінії вірусу і виявили, що вона дає перехресний захист від вірусів II і VII ліній. T-клітинний імунітет залишився активним через рік після вакцинації.

Вірус Ласса ендемічний для Західної Африки, де його переносять гризуни. Під час сухого сезону їх популяція переміщується ближче до житла людини, і при контакті з послідом гризунів люди заражаються лихоманкою Ласса. Її симптоми схожі на симптоми інших геморагічних лихоманок: уїдливо-некротичний фарингіт, висока температура тіла, нудота, діарея, висип, геморагії. Більшість хворих при адекватному лікуванні одужують (помирають 15 відсотків госпіталізованих пацієнтів). У третини хворих після одужання погіршується слух, іноді незворотно.

Уникнути серйозних наслідків для здоров'я людей можна було б вакцинуванням, але при створенні вакцин у вчених виникли проблеми. У вірусу Ласса багато штамів, яких поділяють на сім еволюційних ліній, специфічних для певної області. Вони сильно відрізняються за будовою двох основних антигенів вірусу - нуклеопротеїду і глікопротеїду. Зараз немає схваленої для використання у людей вакцини проти вірусу Ласса, а всі розроблені до цього часу вакцини не змогли продемонструвати тривалого імунітету в дослідженнях у мавп.

Група вірусологів на чолі з Сільвен Без (Sylvain Baize) з Інституту Пастера розробила вакцину MeV-NP на основі рекомбінантного вірусу кору, що несе в собі інформацію про нуклеопротеїді і глікопротеїді одного зі штамів вірусу Ласса (Josiah, IV лінія). Зараз вакцина проходить першу фазу клінічних випробувань. Вчені вирішили перевірити, чи захищає одноразове введення MeV-NP від інших штамів вірусу Ласса, зокрема від II і VII. В експерименті макак розділили на дві групи по шість тварин: одну з них вакцинували MeV-NP, а іншу ввели плацебо. Через місяць трьом тваринам з кожної групи ввели бенінський штам вірусу Ласса (VII лінія), а іншим трьом - нігерійський штам (II лінія).

В імунізованих тварин практично не спостерігалося симптомів захворювання (крім легкої дегідратації та зменшення м'язового тонусу), в той час як у мавп, які отримали плацебо, реєструвався підйом температури і кровотечі. Також у тварин виміряли вірусне навантаження в крові та носоглотці за допомогою ПЛР. Виявилося, що в імунізованих тварин вірусне навантаження швидко знижувалося, а у тварин з групи контролю досягала великих піків і не знижувалася до моменту смерті або евтаназії.

Через рік після імунізації у мавп, які отримали вакцину, ще спостерігалася імунна відповідь T-клітин на антигени вірусу Ласса (p < 0,05).

Вакцина MeV-NP від вірусу Ласса показала свою безпеку в попередніх дослідженнях, а також виявилася ефективною проти декількох ліній вірусу. Вчені повідомили, що зараз проходить перша фаза її клінічних випробувань, і йде підготовка до другої.

Нещодавно ми писали про вакцину від ще однієї геморагічної лихоманки, що викликається вірусом Денге. Для її введення використовували більш ефективний, порівняно зі звичайною ін'єкцією, метод введення - пластир з мікроіглами. Такий спосіб доставки вакцини дозволяє досягти хорошої імунної відповіді при одноразовій дозі.