Водне походження марсіанських ярів знову спростували

Геологи з Університету Джона Хопкінса знайшли нові докази того, що марсіанські яри (gullies) не були сформовані потоками води. За словами вчених, на це вказує хімічний склад порід, що знаходяться в ярах. Нове дослідження узгоджується з недавніми припущеннями про те, що ці утворення виникли завдяки сухому льоду - твердому діоксиду вуглецю. Робота опублікована в журналі, коротко про неї повідомляє NASA.

Вчені скористалися даними спектрометра CRISM, встановленого на борту орбітального апарату Mars Reconnaissance Orbiter. Автори шукали сліди мінералів, що містять у своєму складі воду, а також порівнювали породи всередині і зовні ярів. Всього геологи проаналізували понад сто утворень.

Однією з цілей пошуку були слоїсті силікати - глини. У більшості досліджених областей вченим не вдалося знайти їх слідів. В інших випадках, за словами геологів, «водні» мінерали виявлялися осколками від давніх скель. Через ерозію вони відколювалися від більш великих фрагментів і опинялися в нижніх частинах ярів. Їх вік налічує кілька мільярдів років, іншими словами вони відносяться до геологічних епохів, коли рідка вода була більш стійкою на поверхні Марса.

Оврагі - одна з найпоширеніших деталей рельєфу Марса. Їх не слід плутати з темними смугами, що з'являються з певною періодичністю на схилах пагорбів (recurring slope linae). У вересні 2015 року NASA розповіло про те, що останні являють собою струмки їх солоної води, які досі існують на поверхні планети. До ярів відносять структури, у яких є поглиблення зверху, канал і відкладення порід знизу.

Інтерес до ярів виник коли камера HiRISE, встановлена на MRO підтвердила сезонні зміни в структурі ярів. Як пізніше припустили французькі планетологи, під потоки води «маскується» сухий лід, що випаровується.