Досить поширена позиція (біхевіоризм і більшість підходів у радянському психології), згідно з якою у людини природної сутності немає, людина спочатку вона являє собою нейтральний об'єкт формуючих зовнішніх впливів, від яких і залежить знаходжувана людиною «сутність». Біхевіоризму взагалі смішні розмови про природу людини, для неї біхевіориста людини варіант біоробота. У даному підході про особистісне зростання в точному сенсі говорити важко, можна говорити швидше про можливість особистісного розвитку.

Практично вся психологія звернена до проблеми людини як нагороди, включеної в соціальні зв'язки, її розвитку в процесах навчання і виховання, її формування в діяльності та спілкуванні. У соціологічних, психологічних та педагогічних уявленнях існують такі «» образи людини «», що мають безпосередній вплив на дослідження та практичну роботу з людьми:

Емоції (франц. emotion, від лат. emovere - збуджувати, хвилювати) - фізіологічні стани організму, що мають яскраво виражене суб'єктивне забарвлення і охоплюють всі види відчуттів і переживань людини - від глибоко травмуючих страждань до високих форм радості і соціального життєвідчуття. <...>

Поряд з поняттям «особистість» «вживаються терміни» людина «», «орід» «», індивідуальність «». Змістовно ці поняття переплетені між собою.