Суспільство
Коли вона зайшла в кабінет (це було рік тому), я відчув, як розправляються мої плечі, як випрямляється постава і що моє волосся якось не дуже акуратно покладено на голові. Вона була красунею, з тих жінок, які моментально звертають на себе чоловічу увагу. Боязко посміхнувшись (ах...), вона, злегка погойдуючи стегнами, елегантно всілася в кріслі. Я відчув тонкий запах парфумів - якийсь квітковий аромат, не приторний, свіжий. Якось відразу згадав про те, що на дворі кінець весни, і що сонце на вулиці, і зелень, і взагалі життя заграло яскравими фарбами. «І позивні весни в її очах, і їй вже не потрібні гальма...»