Салацгріва

Салацгріва - невелике місто в Салацгрівському краї Латвії на березі Ризької затоки в гирлі річки Салаца. До 1 липня 2009 року був складовою частиною Лімбазького району. Місто Салацгріва міцно пов'язане з романтикою невеликих рибальських міст з зачаруванням морських узбережжя і їх суворістю і будучи останнім поселенням лівів у Відземі мовою в якому використовуються лівські діалекти.

Колись у Салацгріву заходили всілякі кораблі. Згідно зі старовинними літописами порт активно використовували лівонські рибалки. І в даний час він є жвавим портовим містом. Статус міста Салацгріва набула в 1928 році.

У давні часи тут мешкали рибалки ліви а пізніше приблизно в 1226 році - німці. Ймовірно вони побудували тут замок Саліс. Але він не зберігся і деякі дослідники думають про те, чи існував замок взагалі? Вважається що ризький єпископ Альберт наказав його побудувати але в силу різних обставин той зведений не був. А збережені останки і згадки про замок в історичних нарисах є насправді згадками одного з місцевих маєтків, які не є замком.

До приходу лицарів поселення неодноразово захоплювали вікінги. Легенда говорить про те, що ватажок вікінгів Троммель одружився з дочкою вождя лівів з місцевої фортеці. Цікаво що і німецькі торговці з'явилися тут раніше ніж в гирлі Даугави. У німецьких історичних документах порт Саліс згадується часто як місце торгівлі і одне з найбільших лівських поселень.

Якщо прогулятися в бік старої частини міста Салацгріва, званої Вецсалацу, то можна помилуватися Анниньмуйжським мостом. Подалі, за містом, ви зможете побачити парк Вецсалацаского маєтку, сам Вецсалацький маєток, Великий камінь Краую, дубовий гай Куйтюле, старе кладовище Кілзуму, старий канал XVII століття Яунупе.

Варто побачити і жертовні печери перших жителів Латвії - стародавніх лівів, де вони поклонялися своїм богам. Це - Світціємський кам'яний острівець, Камінь Муйжулю, Камінь-велетень Свірпу. Така велика кількість природних каменів-велетнів, як місцевих визначних пам'яток, пояснюється особливим кліматом цього місця. Тут з'єднуються море і ліс, прибережні морські смуги і дюни, море і заповідник.

Також пам'ятками Салацгриви є Салацьке городище і місцевий музей, експозиція якого присвячена історії, побуту і мистецтву рибалок.

18 червня 2011 року в яхт-клубі «Куйвижі» відкрився музей вітрильного спорту. Експозиція розповідає про історію вітрильного спорту Латвії, нагород, дипломів і медалей із сімейного архіву легендарного яхтсмена Євгена Каннського (1907-1986). Він віддав вітрильному спорту майже все своє життя, завоювавши безліч нагород і домігшись перших перемог в довоєнній Латвії. Пізніше 16 разів Каннський завойовував титул чемпіона Радянського Союзу.

Недалеко від Салацгриви знаходиться прекрасний, чистий природний заповідник «Ранду Плавас», в якому росте безліч різноманітних дерев, чагарників, прибережних трав і диких квітів. Повітря тут чарівне. Він одночасно напоєний морем і лісом. Заповідник «Ранду Плавас» дуже популярний серед латиських і зарубіжних орнітологів і ботаніків, оскільки тут можна зустріти унікальні рослини і перелітних птахів, що зупиняються на своєму шляху саме в цьому місці.

Починаючи з 2008 року в Салацгрівському яхт-клубі «Куйвижі» проходить міжнародний фестиваль архітектури дизайну і яхт - «Baltic Breeze». Як водиться одним з головних заходів є регата на кубок мера Салацгриви в якій беруть участь дизайнери з архітекторами та професійні яхтсмени.

На Олімпійському відкритому стадіонному комплексі побудованому ще в Радянському Союзі (до Олімпіади-80) щорічно проходить рок-фестиваль «Pozitivus».

У Салацгріві знаходиться рибний завод випускає смачні латвійські шпроти які можна зустріти навіть в Аргентині. Тут щорічно святкується День рибалки, що перетворюється на феєричне дійство збирає в Салацгріві безліч людей з усіх куточків Латвії.