Сандомир

Сандомир - середньовічне польське місто розділене гладдю Вісли на дві частини. За свідченням археологічних даних переваги району злиття Вісли і не настільки повноводної Сани оцінили мешканці цих місць ще в неоліті. Не дивно - перетин торгових шляхів у всі століття множили добробут осілого тут населення.

Першим літописцем згадавши Сандомир як місто Польщі став Галл Анонім, який поставив Сандомир у своїх написаних латиною працях в один ряд з Вроцлавом і Краковом - найзначнішими польськими містами початку XII століття. По смерті Болеслава III Кривоустого, що трапилася в 1139 році Сандомир як столиця питомого князівства відійшов його синові Хенрику після якого княжити став Болеслав Кудрявий.

Наступивши XIII століття підтвердив кепську репутацію «нещасливого числа» в очах городян. Низкою татарських набігів дерев'яним будівлям Сандомира завдано шкоди близьку до повного знищення будівель. Лише під кінець містично-нещасливого століття сподіваннями майбутнього князя Сандомирського Лешека Чорного, який переніс ввірений йому град на прибережні кручі Вісли, становище міста покращилося. Діяльність князя не обмежилася організацією протистояння татарським вторгненням. Його стараннями було знайдено Магдебурзьке право заклало основу довгоочікуваного процвітання Сандомира.

У XIV столітті ознаменованим возз'єднанням польських земель перейменоване у воєводство князівство пишалося своєю столицею. Тритисячне населення тодішнього Сандомира справило його в розряд найбільших польських міст. Подальше спалення міста литовцями трагічно позначило середину XIV століття не завадило королю Казимиру III відновити перспективне місто кардинально його перебудувавши. Про успішність королівських починань говорить незаперечний факт: перепланування міста здійснене монархом збереглося понині не зажадавши втручання наступних поколінь правителів.

Чергування трьох наступних століть залишилися в історії Сандомира періодом розквіту, що завершився в 1655 році. У цьому поклали початок чорній смузі році стався «шведський потоп» як стали іменувати шведську окупацію міста. Загарбники знищивши дві тисячі жителів ґрунтовно зруйнували Сандомир не пощадивши старовинний замок і архівні цінності. У 1772 році місто виявилося Австрійським володінням розділивши тяготи її участі в Наполеонівських війнах. Ставши 1815 року частиною Російської імперії і піддавшись черговому військовому руйнуванню - цього разу під час Першої світової - Сандомир повернувся до співпережиття всіх наступних її пертурбацій.

Тривала бурхлива історія Сандомира залишила безліч пам'ятників. Наприклад, будівля ратуші, витримана спочатку в характерному для суспільних будівель XIV століття готичному стилі. Відновлену в XVI столітті будівлю прикрасив цегляний аттик, частково збережений понині.

Більш сучасний пам'ятник, несподівано гармонійно дивиться біля ратуші - якір і спрямований в небеса ланцюг. Однак перевага Сандомир надає численним тут католицьким святиням, за що прозваний «Малим Римом». Ще одна романтична пам'ятка - мережа таємних коридорів, що з'єднує міські пагорби.