Антибіотики широкого спектру дії

До антибіотиків широкого спектру дії відносять засоби групи тетрацикліну і левоміцетину, з огляду на те що вони володіють ідентичним способом і спектром впливу. Іменують їх антибіотиками широкого спектру дії через те, що вони ефективні в знищенні не виключно грам-позитивних і грамотрицьких бактерій, але також спірохет, лептоспір, риккетсій, великих вірусів (трахоми, пситтакоза та інших). Але незважаючи на це вони малоефективні або марні в боротьбі з протеєм, синьогнійною паличкою, дрібними вірусами (грипу, кору, поліомієліту та інших), основних видів грибів і кислотостійких мікроорганізмів. Першопрохідці цієї групи коштів - тетрацикліни, а конкретно хлортетрациклін (біоміцин), який створений в 1945 році Де ж використовуються антибіотики широкого спектру дії? У певних ситуаціях вони абсолютно необхідні, оскільки якщо винуватець недуги не визначається (просто не можна визначити, що спровокувало, наприклад, менінгіт, або певний вид пневмонії), вживання подібних препаратів, швидше за все, буде ефективним. Але є негативна сторона: ці ліки будуть вбивати не виключно провокатора патології, а й корисних кишкових бактерій, що позначиться у вигляді дисбактеріозу. З цього можна вивести підсумок - антибіотики вузького спектра (пеніцилін, оксацилін, еритроміцин), менш шкідливі, ніж препарати широкого спектру (ампіцилін, цефалексин, гентаміцин, тетрациклін, левоміцетин). Однак проводити терапію конкретно засобами вузького спектру лікарю небезпечніше, - велика ймовірність неправильно визначити, не вгадати, і таким чином нашкодити, а не вилікувати.