Діагностика бронхоектатичної хвороби

Бронхоектатична хвороба супроводжується регіонарним розширенням бронхів, при якому гнійно-запальний процес розташовується в більшості випадків в нижніх відділах легенів. При розвитку даної патології про себе дають знати ознаки гнійного бронхіту, а також кровохарканя, яке відзначається у найбільшого числа хворих. Цей патологічний стан може розвинутися як у дитини, так і у дорослого. Тут же зазначимо, що представники сильної статі хворіють їм частіше, ніж представниці слабкої половини людства. Дуже важливу роль у розвитку бронхоектазії відіграють фактори, яким властиво значно порушувати прохідність бронхів, тим самим, провокуючи застій бронхіального секрету. Найчастіше цей патологічний стан розвивається у пацієнтів з такими патологіями як туберкульоз, хронічна пневмонія, пневмоконіоз, хронічний бронхіт, сифіліс тощо. Що стосується безпосередньо діагностики бронхоектатичної хвороби, то в даному випадку фахівці приділяють особливо пильну увагу на наявність у пацієнта рецидивів як синуситів, так і бронхітів, а також різних вірусних патологій, які можуть «переслідувати» хворого з самого дитинства. Важливе значення в постановці діагнозу в даному випадку має і наявність кровохаркання, а також кашлю, при якому виділяється досить велика кількість мокротиння. Мокрота в таких випадках носить у більшості випадків тришаровий характер. Більш того, від неї виходить досить специфічний запах. У разі якщо у хворого спостерігаються зміни кінцевих фаланг пальців, тоді мова йде вже про важку форму цього патологічного стану. Виявити наявність бронхоектатичної хвороби допомагає і рентгенологічне дослідження, в ході якого вдається виявити як осередок малюнка, так і різні ознаки, які вказують на значне зменшення загального обсягу пошкодженої ділянки легені. При всьому при цьому найточнішим методом діагностики даної патології на сьогоднішній день прийнято вважати бронхографію. Під цим дослідженням мається на увазі обстеження бронхів, що допомагає виявити не тільки наявність бронхоектазів, але ще й їх форму, а також точний обсяг пошкодження. Всі ці відомості відіграють дуже важливу роль, особливо якщо мова йде про хірургічне втручання. Найбільшу кількість змін вдається встановити в сегментарних, а також субсегментарних бронхах. Оскільки бронхоектатична хвороба і бронхіт супроводжуються однаковими симптомами, фахівцям часом досить складно відрізнити одну патологію від іншої. У таких випадках на допомогу приходить диференційна діагностика. Починається все з ретельного збору анамнезу. Дуже важливо в таких випадках відстежити і наявні у хворого симптоми. Справа в тому, що при бронхіті відзначаються сухі хрипи. А ось при бронхоектатичній хворобі вони є крупнопузирчастими і тріскучими. Навіть якщо таким чином відрізнити одну патологію від іншої і не вдасться, тоді на допомогу прийде бронхографічне дослідження. Щоб відрізнити цей патологічний стан від центрального раку легенів або деструктивних форм туберкульозу, слід звернути увагу на наявність або відсутність кровохаркання, тривалого кашлю, а також симптомів загальної інтоксикації організму.