Методи терапії базедової хвороби

Сучасні фахівці виділяють відразу ж кілька методів терапії такого патологічного стану як базедова хвороба. Почнемо з консервативного методу, який прийнято вважати основним. Якщо говорити безпосередньо про препарати, які використовуються для лікування даного захворювання, то в цьому випадку вибір фахівців зупиняється найчастіше на медикаментах під назвою мерказоліл і метилтиоурацил або пропілтіоурацил. Мерказоліл призначають, як правило, в кількості тридцяти - сорока міліграм на добу. Якщо ж розміри зобу дуже великі, тоді добова норма даного препарату досягає шістдесяти - вісімдесяти міліграм. Відразу ж зазначимо, що курс терапії даним препаратом триває один - два роки, причому приймати його слід безперервно. У деяких випадках знижують дозу цього медикаменту. Найчастіше його рекомендують приймати в знижених дозуваннях тоді, коли у хворого з часом зникає тремор і пітливість, стабілізується пульс до сімдесяти - вісімдесяти ударів на хвилину, нормалізується тиск, збільшується загальна маса тіла. На тлі такого курсу терапії пацієнтам слід здавати аналіз крові кожні десять - чотирнадцять днів. Поряд з антитіреоїдними препаратами хворому можуть бути прописані і седативні засоби, глюкокортикоїди, а також препарати калію. Радіойодтерапія - ще один метод лікування базедової хвороби, а також деяких інших патологічних станів щитовидної залози. В даному випадку в організм хворого вводять спеціальний радіоактивний йод. Його можуть вводити всередину як у вигляді капсул, так і у формі ін'єкцій. Під впливом такого йоду гинуть як клітини розрослої залози, так і пухлинні клітини. Таке лікування можливе тільки в стінах лікарні. Нерідко базедову хворобу лікують і за допомогою оперативного втручання. Операцію проводять тільки в тому випадку, якщо у пацієнта відзначається стійке зниження рівня лейкоцитів або явне порушення ритму серцевих скорочень, яке супроводжується ще й ознаками серцево-судинної недостатності. Без оперативного втручання не обходиться і тоді, коли у хворого відзначаються алергічні реакції на різні фармацевтичні засоби або збільшення щитовидної залози вище третього ступеня. Таке хірургічне втручання дозволяється проводити тільки після того, як настає медикаментозна компенсація. Якщо цього моменту не дочекатися, тоді практично відразу ж після операції у хворого може виникнути тиреотоксичний криз. Важливо сказати кілька слів і про особливості терапії базедової хвороби у вагітних. Насправді фахівці не рекомендують вагітніти до тих пір, поки Ви не позбудетеся даного патологічного стану. Якщо зачаття все ж здійснилося, тоді для лікування даної недуги в більшості випадків використовують медикамент під назвою пропілтіоурацил. На закінчення відзначимо, що при своєчасно розпочатому правильному лікуванні прогноз у більшості випадків є сприятливим. Щоб уникнути розвитку будь-яких ускладнень після хірургічного лікування, необхідно уникати інсоляції, а також знизити до мінімуму вживання всіх тих продуктів харчування, у складі яких є велика кількість йоду.