Пересадка фекальної мікробіоти знизила тягу до алкоголю

Перша фаза клінічних випробувань трансплантації фекальної мікробіоти для лікування алкоголізму показала короткочасне зниження тяги до алкоголю. Як говориться в статті, що готується до публікації в журналі, пересадка виявилася безпечною протягом шести місяців, а у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки спостерігалися поліпшення мікробного складу кишечника порівняно з плацебо. Крім того, падала кількість інших ускладнень, пов'язаних зі зловживанням алкоголем, таких як ураження печінки і запальні реакції.

В останні роки вчені все частіше досліджують пересадку кишкової мікробіоти в якості альтернативного лікування - коли інші методи не допомагають. Така пересадка, наприклад, успішно замінює антибіотики при лікуванні псевдомембранозного коліту - важкого інфекційного захворювання прямої кишки. Крім того, у мишей пересадка кишкової мікробіоти знижує тривожність, а коали після пересадки змогли з'їсти листя евкаліпту, яке вони до цього не могли перетравити. Тому все частіше вона стає предметом вивчення в питанні лікування якогось захворювання, особливо коли інші методи виявляються недостатньо ефективними.

Вперше перевірити ефективність трансплантації фекальної мікробіоти при лікуванні алкоголізму у людей з вираженим алкогольним цирозом печінки вирішили вчені з Університету Співдружності Вірджинії під керівництвом Джасмохана Баджаджа (Jasmohan S. Bajaj). Зокрема, вони хотіли вивчити безпеку трансплантації хворим пацієнтам і того, як вона впливає на когнітивні функції, короткочасну тягу до алкоголю і його споживання. Для цього вчені провели плацебо-контрольоване подвійне сліпе рандомізоване клінічне випробування: пересаджували фекальну мікробіоту від здорових людей за допомогою клізми.

Всього в першій фазі дослідження взяло участь 20 чоловіків у середньому віці 65 осіб 6,4 року. Середня оцінка за шкалою моделі кінцевої стадії захворювання печінки (MELD) становила 8,9 2,7 бали (смертність при такій оцінці становить 1,9 відсотка - серйозне ураження печінки), а середній бал в опитувальнику AUDIT, який показує ризик виникнення проблем, обумовлених вживанням алкоголю, дорівнював шістнадцяти (високий ризик). У групі, що випробовується, середній термін зловживання алкоголем склав 34,5 ст.1 13,8 року, а в групі плацебо - 32,9 ст.1 11,4 року.

Через 15 днів після пересадки у чоловіка з досліджуваної групи значимо знизилася тяга до алкогольних напоїв, чого не спостерігалося в групі плацебо. Крім того, в їхній крові знизилися концентрації інтерлейкіна-6 і ліпополісахарид-зв'язувального білка - маркерів запалення.

Через два з половиною місяці у восьми осіб з групи плацебо і у двох з досліджуваної групи з'явилися серйозні небажані явища, причому у тих двох пацієнтів, кому пересаджували мікробіоту, ці явища були визнані не пов'язаними з процедурою. Кількість пацієнтів з будь-якими небажаними ефектами, пов'язаними з основним захворюванням (алкогольним цирозом печінки), було значно нижче в досліджуваній групі порівняно з групою плацебо (1 проти 7, р = 0,02). У групі плацебо проходило в середньому 89 днів до прояву першого небажаного явища, пов'язаного з основним захворюванням, в той час як єдине таке явище в досліджуваній групі сталося на 179 день після процедури.

Небажані явища, пов'язані з цирозом печінки, тривали протягом усього шестимісячного періоду дослідження в групі плацебо, що вказувало на триваюче зловживання алкоголем. Крім двох пацієнтів з групи плацебо, яким потрібні були короткострокові антибіотики для лікування інфекцій, що розвинулися через кілька місяців після пересадки, жоден з інших випробовуваних не потребував антибіотиків або приймав інші препарати, що впливають на мікробіоту.

Таким чином, перша фаза клінічного дослідження продемонструвала короткострокові і довгострокові зміни у пацієнтів з цирозом печінки, яким провели трансплантацію фекальної мікробіоти. Поліпшення лабораторних показників крові і сечі демонструє, що короткочасна тяга до алкоголю і його вживання також можна знизити за допомогою пересадки фекальної мікробіоти, проте механізм поведінкових змін при такому лікуванні залишається неясним.

Втім, у цього методу є і недоліки. Нещодавно ми розповідали про смерть пацієнта після пересадки фекальної мікробіоти через випадкове занесення в його організм стійкого до антибіотиків штаму кишкової палички.