Штучні «відбитки пальців» захистять картини від підробок

Дослідники з Сеульського університету розробили технологію створення унікальних мікроузорів для захисту від підробок. Такому візерунку можна надати деяку структуру, і, наприклад, закодувати в ньому унікальний ідентифікатор, але його дрібні деталі утворюються випадковим чином через особливості технологічного процесу. Ця властивість робить такі візерунки схожими на відбитки пальців і, в перспективі, дозволить перевіряти справжність різних предметів, таких як твори мистецтва. Дослідження опубліковано в

Для захисту предметів від підроблення використовуються різні методи, наприклад, голограми або водяні знаки. Принцип такого захисту заснований на тому, що її відтворення і підробка наскільки складні і дороги, що для більшості предметів це буде просто економічно невигідно. У своїй роботі дослідники вирішили використовувати властивості так званих фізично неклонованих функцій (PUF). Їх захищеність від підроблення обумовлена тим, що при їх створенні використовуються випадкові фізичні процеси, через що створити другий екземпляр з такими ж властивостями неможливо на практиці. Наприклад, магнітні смуги в банківських картах містять в собі мільярди випадково розподілених частинок різного розміру і форми.

У новій роботі вчені описали метод створення унікальних мікроузорів. Спочатку дослідники створювали мікрочастинки зі спеціального фотополімеру, а на них за допомогою ультрафіолету створювалися поглиблення. Потім на частинки наносився тонкий шар тетраетоксисилану, який при висиханні утворював структуру, порівнювану вченими з зморшками. Над поглибленнями в підкладці утворювалися поглиблення зморшок, а між ними випадковим чином утворювалися піднесення, які утворювали «лабіринт». Таким чином вченим вдалося поєднати створення конкретної структури з випадковими і важкопродуктивними деталями, які вкрай сильно залежать від багатьох умов: температури, присутності домішок та інших параметрів.

Дослідники запропонували використовувати такі мікрочастинки одночасно як носії інформації, що кодують інформацію за допомогою розташування виступів, так і в якості пристроїв перевірки автентичності. Такі частинки можна вбудовувати в банківські картки або навіть твори мистецтва. Зараз дослідники працюють над мініатюризацією сканера, що зчитує структуру, щоб технологію можна було використовувати повсюдно.

Нещодавно британські дослідники представили іншу концепцію перевірки автентичності, засновану на фізичних властивостях носія. Вони знімали паперові документи на просвіт і отримували дані про розташування мікроскопічних волокон целюлози, товщині та включення інших матеріалів. Ці дані перетворювалися в 2048-бітний ключ, унікальний для кожного аркуша паперу в світі, тому що ймовірність повного збігу параметрів паперу мізерно мала.