Священні камені на території колишнього СРСР

У слов'янському фольклорі існує переказ про алатир-камінь, який нібито лежить «на морі, на Океані, на острові Буяні» і творить усілякі дива. Сам алатир-камінь - швидше за все, об'єкт міфічний, але на території колишнього СРСР зустрічається багато каменів, які, за словами очевидців, мають реальні чудотворні властивості.

Сінь-камінь

12-тонний Сінь-камінь розташований біля Плещеєва озера під Переславлем-Залеським. Кажуть, він виконує бажання. Для фінно-угорських, які жили в цих краях у давнину, а потім слов'янських племен камінь служив об'єктом поклоніння. Стародавні слов «яни вважали, що він пов» язаний з богом Ярилою - одним з головних божеств.

Кілька тисячоліть Сінь-камінь лежав на горі, яка спочатку звалася Яриліною плешшю, а потім Олександровою горою, але в XII столітті місцеві жителі, християни, скинули його вниз як символ язичництва.

Взимку 1788 року іноки найближчого монастиря вирішили закласти Сінь-камінь в основу Свято-Духовської церкви. Для цього його спробували перевезти на санях через замерзле Плещеєве озеро. Однак на середині озера лід тріснув, сани перекинулися, і валун пішов на дно. Через рік камінь «виповз» на берег біля Олександрової гори, на вершині якої колись лежав.

Відтоді камінь повільно пересувається у напрямку до гори. І так відбувається вже протягом багатьох років. Те, що валун «переповзає» з місця на місце, підтверджує багато очевидців.

До каменя йдуть і йдуть люди. На деревах навколо розвішані різнокольорові клаптики, що символізують загадані бажання. А обстеження за допомогою апаратури показало, що у людей, які контактують з Сінь-Каменем, поліпшуються життєво важливі показники.

Валуни в Голосовому яру

У районі музею-заповідника Коломенське є місце, про яке розповідають легенди. Розташоване воно на території колишнього села Дякове, що нині увійшло в межу столиці, і зветься Голосов яр. По дну його струмінь струмок, утворений безліччю батьків, які, згідно з легендами, б'ють зі слідів коня Георгія Побідоносця - ніби він проїжджав тут після перемоги над змієм.

Яр вважають місцем аномальним. Тут не раз зникали люди. Так, в архівах за 1825-1917 роки можна знайти безліч документів про зниклих безвісти жителів прилеглих сіл. Наприклад, у «Московських відомостях» від 9 липня 1832 року наведено цікаву історію.

В один з днів 1810 року селяни з села Садовники Архіп Кузьмін та Іван Бочкарьов, підвипивши, поверталися додому через яр. Їх не збентежив дивний зеленуватий туман, що стелився по дну яру. Між двох величезних валунів подорожні раптом провалилися під землю і опинилися в якомусь іншому світі, де мешкали волосаті істоти, які веліли називати себе господарями. «Господарі» обіцяли повернути мужиків назад, хоча попередили, що це буде нелегко.

Якимось чином мужики знову перенеслися в яр, але коли вони дісталися до села, виявилося, що пройшов... 21 рік! Хоча в селі залишилися рідні, які їх впізнали, збивливій розповіді бідолах ніхто не повірив.

Викликали поліцію. На тому самому «недоброму» місці в яру вирішено було провести слідчий експеримент. Але під час експерименту один з мужиків зник на очах у всіх. А другий незабаром наклав на себе руки...

Вже в наші дні сюди наїжджали вчені. У середині 90-х років минулого століття дослідники з Інституту загальної фізики заміряли в яру електромагнітне поле - воно більш ніж у 12 разів перевищувало норму! А поблизу злощасних валунів електромагнітний фон був ще вище.

Під час замірів стався загадковий і моторошний випадок: невідома сила підняла одного з учених вгору на висоту 2,5 метра і різко опустила на схил яру. Людина ледь не загинула.

Цікаво, що Голосів яр розташований як би по магнітній стрілці - із заходу на схід, перетинаючи вектор магнітного поля. Типова патогенна зона...

Валунам з яру дали імена Девій і Гусь. Розповідають, що Девій камінь лікує жінок від безпліддя. Уфологи стверджують, що над цими каменями часто зависають НЛО.

За словами сучасних шаманів, які проводять тут свої ритуали, каміння активізується на світанку і заході сонця, і тоді відкриваються портали в інші світи.

Карельські сейди

Гора Воттоваара знаходиться в західній частині середньої Карелії, поблизу кордону з Фінляндією, на півдні Муезерського району. Біля підніжжя її лежить озеро. Потік туристів сюди не вичерпується. Але тягнуть їх у ці краї не стільки мальовничі карельські пейзажі, скільки покладені кимось у незапам'ятні часи на вершині гори загадкові камені - сейди.

Їх на Воттоваарі понад 1,5 тисячі. Величезні булижники вагою в кілька тонн покладені на каміння поменше. Корінні жителі - саами - приписують сейдам культове значення, а деякі дослідники вважають, що їх залишили тут жителі стародавньої країни Гіпербореї, за переказами, розташованої на Кольському півострові. Тут же, на горі, знаходиться і «сходи в небо» - сходи, що закінчуються глибоким обривом. Гору вже прозвали «русским Стоунхенджем».

Насправді «Воттоваара» перекладається з саамської як «гора смерті». Стародавні саами вірили, що це місце служить проходом в інший світ. А наші сучасники, які побували на вершині, запевняють, що тут спостерігається якась геофізична аномалія, що викликає збої в роботі механізмів та електронної апаратури.

Лабіринти Куркієки

У тій же Карелії є містечко Куркієки, поблизу від якого знаходиться кам'яний лабіринт. Невідомо, хто і коли його спорудив, але він оповитий безліччю повір'я. Так, кажуть, що якщо пройти весь лабіринт, по дорозі згадуючи свої гріхи, а в центрі обов'язково піднести дари п'яти природним стихіям, то можна звільнитися від негативної енергії. А ще неподалік лежить камінь, який місцеві жителі звуть «бабиним». Він сповнює бажання і допомагає жінкам завагітніти.

Є в Куркієкі й інші незвичайні камені. Так, у лісовій глушині на вершині гори лежить Кінь-камінь, який нібито лікує хвороби. Якщо людині вдається увійти з каменем у резонанс, у неї відновлюються функції всіх органів.

Часом в околицях Куркієки чується сильний гул. За словами місцевих жителів, видає його Грім-камінь - гора, на вершині якої збереглися руїни стародавнього святилища. На південному ж її схилі розташований ще один кам'яний лабіринт - так звана уліта.

Розповідають, що якщо пройти уліту з одного кінця в інший, то можна побачити своє майбутнє. Багато, хто вирішувався це зробити, стверджували, що отримували в прихованій формі інформацію про прийдешні події і поради, як їм чинити по життю.

Валуни з лісу друїдів

На території Латвії, зовсім недалеко від Риги, знаходиться Покайнський ліс... Про особливості цієї місцевості заговорили в 1996 році після того, як ризький дослідник Івар Вікс повідав журналістам про загадкові властивості тутешнього каміння.

Ніхто не може відповісти на запитання, звідки взялися ці важкі валуни. Найпоширеніше переказування свідчить, що паломники, які з'їжджалися з усієї Європи, привозили сюди каміння, яке залишали в лісі як символ звільнення від гріхів...

Ще в давні часи Покайнський ліс вважався незвичайним, сакральним місцем. Наприклад, розповідають, що тут збиралися 30 жерців-друїдів, кожен з яких керував погодою зі «свого» пагорба. Між іншим, за словами місцевих жителів, у Покайні завжди стоїть хороша погода. Навіть якщо зовсім неподалік йде сніг або дощ, над лісом безтурботно світить сонце. Це відзначають і дослідники.

Далі, згідно з легендою, тут під одним з пагорбів покоїться загадковий об'єкт. Хто каже, що це радіоактивний метеорит, хто переконаний, що стародавнє поховання. До речі, камені на цьому пагорбі викладені в суворо визначеному порядку - зорієнтовані по частинах світу. Схоже, колись кам'яна кладка служила компасом.

Тим часом археологам, які ведуть розкопки, поки ніяких поховань виявити не вдалося. А місцевий історик Яніс Граудоніс взагалі стверджує, що гіпотеза про «сакральність» Покайнського лісу - повна нісенітниця: просто-напросто селяни звозили сюди каміння, прибране з полів...

Ще один варіант: каміння привезли в Покайні для будівництва княжого замку, але замок так і не був побудований. Однак у обох версій немає жодних доказів.

Зате у «сакральної» версії доказів - хоч відбавляй! Перш за все, йдеться про температурні аномалії. Багато з валунів теплі на дотик. І у них дійсно є цілющі властивості: одні лікують від хвороб суглобів, інші - від остеохондрозу, треті - від жіночих захворювань.

Але є й «небезпечні» камені, дотик до яких загрожує негативними наслідками. Іноді туристи, піддавшись спокусі, відколювали шматочок приглянутого валуна і брали з собою на пам'ять, а потім гірко шкодували про це - незабаром люди ставали жертвами недуг або навіть нещасних випадків!