Людкіни каверзи. Модний спорт

Про що ми розмовляємо з Людкою, коли зустрічаємося? Та про все, що в голову збреде. Ось цього разу, наприклад, мова зайшла про спорт.

- Ти не помітила, - запитала мене Людка, - як зараз стало модно займатися спортом?

А як тут не помітити? В інтернеті повно реклами із зображенням струнких дівчат, що закликає відкинути всі справи і негайно відправитися в спортзал, або купити диск з суперкомплексом вправ для схуднення, або записатися в добровольці для випробувань новітньої гімнастики. Ось стаття про матір трьох дітей, чиїй фігурі могла б позаздрити будь-яка нерожала. Вона запитує з знущанням: «А яке виправдання придумали собі ви, щоб не займатися спортом?» Волею - неволею задумаєшся: чорт забирай, що це я зовсім від життя відстала?

Людка

Ну, може, і не лижі, але чудотворний хулахуп Людмила собі придбала. А як же дівчині, яка поважає себе, в наші дні без хулахупа?! І, що називається, дорвалася.
Вона
у нас дівчина вільна, сімейними клопітками не обтяжена, тому ніхто і ніщо не могло їй перешкодити крутити обруч до півгодини на день. Ось і докрутилася: одного ранку виявила у себе трохи нижче живота випершіше щось розміром з тенісний м'ячик.
П
ри медогляді виявилося: пахова грижа. В результаті - операція і два місяці без всяких там спортів. Хоча, може, тут хулахуп і ні при чому: така грижа могла вилізти і від переїдання. Що тут приховувати, цим Людка теж грішна...

Я

не Людка - мені б такі якісь присідання, щоб три рази зробила - і все, красуня. Але, на жаль, немає таких вправ. Тому обруч я крутила по п'ять хвилин (що і врятувало мене від долі Людочки) і прес качала рівно 50 разів на день.
Все
життя цих п'ятдесяти разів мені вистачало для того, щоб відчувати задоволення, оглядаючи себе в дзеркалі. А після того, як народила доньку, відчула, що цього замало. Однак поставила ультиматум животу: тільки 50 разів, а ти хочеш - здувайся, хочеш - далі рости. Та хіба з животом домовишся



? Це я тільки зараз зрозуміла. Якось похмільним ранком після максималістського свята він вирішив кинути пити, курити і - о боже! - почати займатися спортом!! Плани не

забарилися втілитися в життя. Тут же була вишукана карколомна програма стоденного воркаута, переглянуто кілька роликів феноменальної трансформації бридких каченят в м'язистих лебедів і прийнято рішення повісити турнік. На жаль,

саме цей проклятий турнік і завадив моєму чоловікові перевтілитися в один сталевий мускул. Вірніше, не сам турнік, а добротна радянська стеля, на яку повинен був кріпитися турнік. Здалані на совість стельові плити не брало жодне сверло шуруперта. Але, можливо,

перфоратор допоможе подолати цю перешкоду на шляху до спортивного майбутнього? Можливо. А поки тільки дві діри в стелі нагадують про героїчні прагнення мого коханого чоловіка.
А
діти від

батьків не відстають: то складають компанію в ранковій гімнастиці, то виступають у ролі спортивних снарядів: гантелів, гир... А ще
вони
дивляться мультики і фільми. «Що ж тут спортивного?» - запитаєте ви. Але улюблений серіал у чотирирічного Льови і півторарічної Любаші - це «Лентяєво». Ось і вчиться Льовка, дивлячись в екран, віджиматися, як Спортакус, а Люба, дивлячись на все це, сміється, плескає в долоні і намагається стрибати

. Вдруге

за вікном спостерігаю хлопчиків у маєчках, які, незважаючи на холодний листопадовий вітер, старанно підтягуються на турніках. І такі, я вам доповім, номери виділяють, що навіть вихователі садочка навпроти висовуються з вікон і очіють на ніх. Замість висновку

- Все це добре

, - критично помітила Людка на мої роздуми, - якби деякі не займалися спортом так демонстративно. Вже дуже це на показуху схоже. А на мене, нехай

краще демонстративний спорт, ніж демонстративне пияцтво і куріння. А яке місце займає

спорт у вашому житті?