У той час, кінець 1940-х - початок 1950-х років, коли Джуліан Роттер почав створювати свою теорію, найбільш значущими напрямками були психоаналітична і феноменологічна теорії особистості. На думку Роттера, обидва ці підходи містили концепції, недостатньо визначені, і тому він вирішив ввести ясну і точну термінологію. Він намагався розвинути концептуальну структуру, що включає чітко визначені терміни і гіпотези, які можна перевірити. Він також мав намір побудувати теорію, яка підкреслювала б роль мотиваційних і когнітивних факторів у навчанні людини. Нарешті, Роттер хотів створити теорію, яка підкреслювала б розуміння поведінки в контексті соціальних ситуацій. Його теорія соціального навчання - це спроба пояснити, як навчаються поведінці шляхом взаємодії з іншими людьми та елементами оточення. Говорячи словами Роттера: "Це теорія соціального навчання, тому що вона підкреслює той факт, що головним або основним типам поведінки можна навчитися в соціальних ситуаціях, і ці типи поведінки складним чином поєднані з потребами, що вимагають задоволення в посередництві з іншими людьми" "(Rotter, 1954, р. 84).