Пульпіт - причини, симптоми, діагностика, лікування

Пульпітом називають запалення пульпи, що розвивається під впливом шкідливого мікробного фактора. Клінічні прояви пульпіта визначаються тривалістю захворювання, опірністю організму хворого і багатьма іншими факторами. Залежно від них запалення пульпи ділять на гостре і хронічне.

У свою чергу, і для гострого пульпіта, і для хронічного характерно поділ на різні форми. Так, гострий пульпіт представлений такими формами: гіперемією пульпи, серозним обмеженим пульпітом, серозним дифузним пульпітом, гнійним травматичним пульпітом. Хронічний пульпіт, у свою чергу, буває фіброзним, гангренозним, гіпертрофічним (проліферативним).

Пульпіт - причини

Найчастіше пульпіт з'являється через вплив мікробів та їх токсинів, що проникають в пульпу з кариозної порожнини зуба. Збудником пульпіту, як правило, є стрептокок, але в його ролі можуть виступати також стафілококи і лактобацили. Захворювання починається зазвичай інфікуванням ділянок, які наближені до кариозної порожнини, з подальшим проникненням їх глибше, в кореневу пульпу.

Крім того, причиною пульпіта може бути травма зуба у вигляді надлому частини коронки, перелому зуба, а також температурний або хімічний фактор (вплив кислоти, лужі тощо).

Пульпіт - симптоми

Пульпіт виявляється мимовільним приступоподібним зубним болем, яке зазвичай виникає під впливом механічних, хімічних і температурних подразників.

Пульпіт - діагностика

Діагностика пульпіта полягає в огляді та зондуванні стінок і дна кариозної порожнини. Якщо отриманої інформації виявиться недостатньо, призначають рентгенографію.

Якщо пульпіт має гострий характер, то зондування дна зуба являє собою вельми болючу процедуру. За допомогою температурних проб, особливо на холод, визначають виражену реакцію.

Диференційна діагностика пульпіта проводиться для відокремлення симптомів пульпіта від інших захворювань, що мають аналогічні ознаки: періодонтиту, гаймориту і гангрени пульпи.

Пульпіт - лікування і профілактика

Для лікування пульпіта використовують:

- консервативний (біологічний) метод, який дозволяє зберегти життєздатність пульпи; він ефективний при звернених запальних процесах у пульпі, травматичному пульпіті, а також при випадковому розтині порожнини зуба;
- хірургічний метод, коли запалену пульпу видаляють, а канал кореня зуба заповнюють пломбувальним матеріалом.

Основним етапом лікування пульпіта є покриття дна порожнини лікувальною пастою, що володіє протизапальною дією і здатністю до посилення регенерації тканин. Після цього порожнина закривається тимчасовою пломбою, і через кілька днів, якщо у пацієнта немає скарг, проводять пломбування зуба.

Іноді при пульпіті доцільною і навіть необхідною є долікарська допомога хворому. При її наданні корисно пам'ятати, що при вогнищевому і гострому загальному пульпіті больові відчуття можна зменшити за допомогою тепла, а при гострому гнійному пульпіті - холоду.

Щоб зменшити больові відчуття при пульпіті до обстеження лікарем, слід, видаливши з кариозної порожнини ураженого зуба харчові залишки, ввести в неї ватну кульку, для просочення якої можна використовувати камфорну олію, ацетилсаліцилову кислоту, анальгін або інші препарати, що володіють анестезуючою дією.

Ці дії можна доповнити прийомом всередину болезаспокійливих засобів, таких, як анальгін, амідопірин, пироминал тощо. Однак, ці дії потрібно розглядати просто як допомогу хворому до його огляду лікарем, і пам'ятати, що при пульпіті обов'язковим є лікування у лікаря-стоматолога.

Профілактика пульпіта полягає, перш за все, в регулярному і правильному догляді за ротовою порожниною і своєчасному лікуванні карієсу.