Наскальний «птеродактиль» криптозоологів виявився мозаїкою малюнків

Широко відоме наскельне зображення (петрогліф) «птеродактиля» в Каньйоні Чорного Дракона (Black Dragon Canyon) в штаті Юта (США), що довгий час хвилювало уми багатьох криптозоологів і креаціоністів, виявилося комбінацією з п'яти різних малюнків. Остаточно «розшифрувати» петрогліф (який вивчали і раніше) вдалося завдяки новим технологіям спектроскопії і комп'ютерної обробки зображень. Стаття з описом дослідження опублікована в серпневому номері журналу.

Дослідження було виконано в ході зйомок одного з епізодів документального серіалу «На скелях» («On the Rocks»), присвяченого петрогліфам різних країн і культур. Для аналізу зображень вчені застосували спеціальний статистичний плагін для програми ImceJ - Dstretch (Decorrelation stretch), що дозволяє обробити фотографії наскельних малюнків так, щоб тьмяні, нерозбірливі і невидні для людського ока деталі стали помітні.

Вчені також використовували портативний рентгенофлуоресцентний аналізатор, який дозволив розрізнити кілька різних областей зафарбованих пігментом (охрою), де концентрація оксиду заліза була велика, і порожніх зон, де пігмент був відсутній, і, отже, зображення переривалося. Додатково це дозволило відокремити малюнки від крейдяних обведень, які раніше часто використовувалися для «проявлення» стародавніх зображень.

З'ясувалося, що «птеродактиль» це не єдине зображення, а кілька різних напівстертих малюнків, які не стикаються один з одним: великої людської фігури з хвостом і головою з двома великими очима, маленької людської фігури з витягнутими руками, собаки, вівці та змієвидного зображення.

Безліч петрогліфів, включаючи і зображення «птеродактиля», було відкрито археологами-аматорами в штаті Юта в першій третині XX століття. Майже всі вони належать до доколумбової аграрної фремонтської культури, що існувала з 700 по 1300 роки нашої ери на території сучасних штатів Юта, Невада, Айдахо і Колорадо. Малюнок, що нагадує крилатого ящера, виявили 1928 року, а 1947-го ентузіаст Джон Сімонсон, застосувавши звичайну для того часу техніку промальовки петрогліфа за допомогою крейди, оголосив, що розібрав там виразні зображення крил і незвичайною «пташиною» голови.

У 1970 році фахівець з первісного мистецтва Поллі Шаафсма заявила, що розрізнила на «дзьобі» «птиці» безліч гострих зубів, а вже в 1979 році геолог Френсіс Барнс заявив, що це не що інше, як якийсь птерозавр. Його ідею тут же підхопили криптозоологи, які оголосили петрогліф зображенням «пернатого змія» Кетцалькоатля - реліктового птерозавра, який нібито дожив у Південній і Північній Америках майже до прибуття експедиції Колумба. Цю ідею підтримали і багато американських креаціоністів.