Препарат від целіакії пройшов другу фазу клінічних випробувань

Медики з восьми країн завершили другу стадію клінічних випробувань препарату для лікування целіакії. У пацієнтів, які щодня вживали глютен протягом півроку і приймали ліки, вони перешкоджали руйнуванню ворсинок кишечника і зменшували запалення. Результати клінічних випробувань опубліковані в

Целіакія - генетично схильна непереносимість глютену, що міститься у житі, пшениці, ячмені та деяких інших злаках. Вона вражає 0,2-2 відсотки людей у різних країнах. У хворих целіакією виникає запалення тонкого кишечника при вживанні в їжу глютену. Це проявляється діареєю, втратою ваги, анемією, руйнуванням кісткової тканини, постійною втомою. Молекулярний механізм виникнення целіакії не до кінця зрозумілий. Вважається, що фермент кишкової стінки трансглютаміназа 2 модицифує глютенові білки, які потім розпізнаються антигенпрезентуючими клітинами, що активують каскад запальних реакцій. Це веде до атрофії кишкових ворсинок і гіпертрофії крипт. Поки не зареєстровано жодного препарату для лікування целіакії, хоча кандидати перебувають на різних стадіях розробки. Хворим целіакією доводиться дотримуватися довічної безглютенової дієти.

Група вчених з восьми країн на чолі з Детлефом Шуппаном (Detlef Schuppan) з Майнцського університету імені Йоганна Гутенберга розробила препарат ZED1227 для лікування целіакії, який блокує кишкову трансглютаміназу 2, тим самим перешкоджаючи модифікації глютенових білків. У першій фазі клінічних досліджень препарат вже показав свою безпеку при застосуванні у людей, тому вчені приступили до другої фази випробувань. Щоб знайти потрібне дозування ліків, вони розділили 163 пацієнти на чотири групи: у першій групі (41 особа) препарат приймали в дозуванні 10 міліграмів на день, у другій групі (41 особа) - 50 міліграмів, у третій (41 особа) - 100 міліграмів, а четвертій групі (40 осіб) замість препарату давали плацебо. Ліки пацієнти приймали перед сніданком, а через 30 хвилин після прийому їли печиво, що містить 3 грама глютену. Протягом шести місяців дослідження пацієнти дотримувалися своєї звичайної безглютенової дієти. Стан кишечника дослідники оцінювали за даними біопсії дванадцятипалої кишки: при запаленні в ній збільшується кількість лейкоцитів і зменшується кількість ворсинок, але при цьому розростаються крипти.

Після піврічного лікування у пацієнтів порахували індекс висоти ворсинок до глибини крипт (при целіакії він зменшується). У групі плацебо цей індекс знизився за час дослідження на 0,61, а у людей, які приймали 50 і 100 міліграмів препарату зменшення індексу було не таким значним (0,12 і 0,13 відповідно). Прийом 10 міліграмів препарату запобігав зміні крипт і ворсинок менш ефективно (індекс зменшився на 0,17). Також дослідники порахували число лімфоцитів на 100 епітеліальних клітин. У групи, що отримувала плацебо, кількість лімфоцитів збільшилася в середньому на 11 відсотків, у групи, яку лікували 10 міліграмами препарату, на 8,3 відсотка, а у групи, якій давали 50 міліграмів препарату, кількість лімфоцитів збільшилася на 6,9 відсотка. Найбільш ефективно запалення запобігала доза в 100 міліграмів: кількість лімфоцитів збільшилася всього на 1,5 відсотка.

Побічні ефекти, які могли стосуватися лікування, спостерігалися у 34 відсотків пацієнтів у групі, що приймала 10 міліграмів препарату, у 46 відсотків учасників у групі, що отримувала 50 міліграмів препарату, і у 50 відсотків пацієнтів у групі з максимальним дозуванням. При цьому частота побічних ефектів у групах, які приймали ліки, не відрізнялася від частоти побічних ефектів у групі плацебо (55 відсотків).

Вчені зробили висновок, що найкращий результат показали дози в 50 міліграмів і в 100 міліграмів, але в майбутньому знадобляться більш тривалі дослідження, які охоплюватимуть більше пацієнтів.

Целіакія вважається спадковим захворюванням, але нещодавно американські вчені виявили, що провокувати її розвиток може реовірус, який вражає дихальні шляхи і кишечник людини.