ВООЗ не знайшла доказів шкоди від мікропластику в питній воді

Переконливих доказів того, що мікропластик, що міститься в питній воді, шкідливий для здоров'я, поки немає, йдеться в доповіді ВООЗ, короткий зміст доступний на окремій сторінці. Велика частина досліджень, присвячених цьому питанню, не задовольняють критеріям якості, виробленим для аналізу мікропластику, тому до їх результатів слід ставитися з обережністю.

За оцінками екологів до 2017 року в світі вироблено приблизно 8,3 мільярда тонн пластику і викинуто близько 6,3 мільярда тонн. Пластикові відходи поступово руйнуються і розпадаються на мікрочастинки (розмірами менше 0,5 міліметрів), які забруднюють воду, в тому числі водопровідний, грунт і повітря. У водопровідну воду частинки пластику потрапляють із землі (наприклад, їх змивають дощі), з погано очищених стічних вод, разом із промисловими відходами, з повітря. Вважається, що потенційна небезпека може виходити не тільки від самих частинок, але і від токсичних забруднень і патогенів, які можуть накопичуватися на них.

Однак згідно з новою доповіддю ВООЗ, шкоду від мікропластику, що потрапляє в організм, поки не доведено. Співробітники організації провели дослідження 52 публікацій, присвячених цьому питанню, і виявили, що більшість з них низької якості. Тільки чотири з них, опубліковані в 2017 і 2018 роках, задовольняли необхідним критеріям якості: позитивний і негативний контроль, методи відбору та обробки проб, виявлення досліджуваного полімеру.

Шкода від пластику, хімічних забруднювачів і патогенів, які разом з ним потрапляють в організм, виявилася не доведеною. Наприклад, автори дослідження на мишах показали, що у тварин, яким давали воду з мікропластиком, розвивалося запалення печінки. Однак концентрація частинок у питній воді, яку використовували в експериментах, була вп'ятеро вищою, ніж у водопровідній воді. В іншій роботі ті ж автори вивчали шкоду хімічних забруднювачів, що потрапляють в організм мишей разом з пластиком, але знову концентрації мікропластику, яким годували тварин були в 100 разів вище, ніж у водопровідній воді. При цьому вчені використовували суміш органічних речовин, тому шкоду від кожного з них окремо вони не відстежили. На думку авторів доповіді ВООЗ, подібні дослідження не дозволяють зробити однозначний висновок про шкоду мікропластику, що потрапляє в організм. Втім, біоплівки, що утворюються на поверхні мікропластику, дійсно можуть містити патогенні бактерій, а пластик може служити транспортним засобом для шкідливих мікроорганізмів.

Дослідження (1, 2), проведені Європейським агентством з безпеки харчових продуктів і Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН, показали, що частинки пластику розмірами більше 150 мікрометрів, ймовірно, не затримуються в організмі, а відразу виводяться з сечею і фекаліями, а більш дрібні частинки організм поглинає в невеликих кількостях (^ 0,3 відсотка). Більш пильну увагу варто звернути на наночастинки, розмірами менше 0,1 мікрометра - в організмі затримується до семи відсотків таких частинок. Але з упевненістю говорити про шкоду нанопластику поки не можна, оскільки для цього недостатньо даних.

На думку авторів доповіді, обмежити потрапляння мікропластику в питну воду цілком можливо. Для цього потрібно використовувати менше пластику, поліпшити програми утилізації пластикових відходів і ретельніше очищати стічні води, які є основним джерелом забруднень питної води мікропластиком та іншими видами забруднень. За даними ВООЗ, 20 відсотків стічних вод не піддаються навіть другому етапу очищення. Тоді як найефективніше очищення від мікропластику відбувається на третьому етапі очищення, наприклад, під час ультрафільтрації.

Автори доповіді окремо зауважують, що в даний момент набагато більша шкода, ніж мікропластик, приносять патогени і хімічні забруднення, що містяться в питній воді. У 2016 році в світі від отруєнь зараженої патогенами водою померли 485 тисяч осіб. За даними на 2017 рік, близько двох мільярдів людей досі п'ють воду, забруднену фекаліями. Тому першочерговим завданням зараз є не мікропластик, а хімічні та біологічні забруднення.

Однак проблема мікропластику в найближчі роки може стати набагато більш гострою. Минулого року дослідники підрахували, що до 2030 року на планеті накопичиться 111 мільйонів тонн пластикових відходів, які нікуди буде дівати. Китай, який донедавна був найбільшим імпортером пластику, з 2018 року заборонив ввозити в країну більшу його частину.