Вихователька в яслах скаржиться, що дитина кусається. Ось одного вчора так за руку вкусив, що лід довелося прикладати. Причому вибрав, звичайно, самого тихого і нешкідливого хлопчика для свого покусУвання... Ще б пак! Він же не дурень тих, що старші кусати, ті бойкі шибки. Одного вкусиш, так наступних вже нічим буде.

Повертаюся додому з тритижневого відрядження. Відкриваю двері. Входжу в квартиру, і, перше що бачу, це моя п'ятнадцятимісячна дитина, яка грає на підлозі коридору. З порога ловлю його погляд, косою, ні до чого не зобов'язуючий, немов той, хто говорить «А це ще хто тут завітав?!»

Now I already know how to take hurtful phrases calmly. My friends envy me this, and I'm ready to tell you how I learned it. Yes, it was not easy, but there is a fact: I learned it, and there is a method for this. I can tell you about it. I'm telling you!
So...

Провівши напередодні ввечері близько двох годин, збираючи однією рукою малюки іграшки, а іншою тримаючи самого малюка, якому терміново приспічило отримати трохи ласки, я подумав, що саме час починати прищеплювати дитині трошки інтересу до порядку. У вітальні знову ніде було ногу поставити, адже вчора ввечері підлога була...