Майже близнюк: Пара поясів

У недалекої зірки Епсілон Ерідана є майже все те ж, що у нас: планети, зовнішнє кометне кільце, а астероїдних поясів навіть два.

Сама по собі зірка Епсилон сузір'я Ерідана трохи менше, трохи прохолодніше і молодше нашого Сонця. Знаходиться вона в якихось 10,5 світлових роках від нас, що за космічними мірками - сущі дрібниці, пара кроків (99 трильйонів км). По близькості до нас вона - дев'ята зірка, її можна бачити неозброєним оком, а схожа вся ця система на Сонячну (в тому ж віці) просто вражаюче.

«Дивлячись на Епсілон Ерідана, - говорить астроном Массімо Маренго (Massimo Marengo), - ми ніби використовуємо машину часу, щоб побачити молодість Сонячної системи». Це були ті роки, коли на Землі тільки почало формуватися життя.

Що ми маємо в Сонячній системі? Вісім планет, астероїдний пояс між Марсом і Юпітером (приблизно в 3-х астрономічних одиницях від Сонця - тобто, втричі далі, ніж орбіта Землі). Наш астероїдний пояс невеликий, він важить приблизно в 20 разів менше Місяця. Зате в системі Епсілона Ерідана є точно такий же астероїдний пояс - і теж на такій же відстані від своєї зірки. Є тут і другий астероїдний пояс, на відстані 20 а. е., що відповідає орбіті Урану в Сонячній системі, і важить він побільше - як весь Місяць цілком.

Нарешті, в Епсілон Ерідана є і третій пояс - кільце зледенілих фрагментів, що розтягнулося на дистанції 35 − 100 о.н. від зірки. Йому відповідає наш зовнішній пояс Койпера, що оточує Сонячну систему - правда, важить він раз на 100 менше, ніж у сусідів. Варто сказати, що за розрахунками астрономів, коли Сонячна система була так само молода, як Епсілон Ерідана, пояс Койпера теж був приблизно таких розмірів. Відтоді він розгубив значну частину своєї маси: якісь уламки полетіли в космос, інші попрямували у внутрішню Сонячну систему, провівши щільне бомбардування її планет (сліди цієї катастрофи - часті і глибокі кратери - досі «прикрашають» Місяць). Можливо, і систему Епсилона Ерідана через якийсь час очікує подібна подія.

Дані, отримані при вивченні Епсилона Ерідана орбітальним телескопом Spitzer, показують, що між поясами цієї системи є значні проміжки. Вони цілком можуть говорити про присутність поки невідкритих планет, гравітаційне тяжіння яких «скріплює» кільця на їх орбітах (як тяжіння Сатурна утримує його кільця).

Точніше кажучи, спостережувана картина дозволяє припустити існування в системі трьох планет масами десь більше Нептуна, але менше Юпітера. Більш того, наявність однієї з них - поблизу внутрішнього астероїдного поясу - підтверджується незалежними дослідженнями, проведеними ще в 2000 р. Друга планета теоретично повинна обертатися біля зовнішнього астероїдного поясу, а третя - вже у тамтешнього «поясу Койпера», на відстані приблизно 35 а. е. від своєї зірки.

До речі, зірки Епсилон сузір'я Ерідана і Тау сузір'я Кіта довгі вважалися найбільш «сприятливими напрямками» для пошуку братів по розуму. Як це відбувалося, читайте в статті «Достукатися до небес».

За прес-релізом Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics