Внутрішньочерепна гіпертензія у дітей

Для визначення внутрішньочерепної гіпертензії у малюків застосовуються як відомості, отримані при огляді дитини, так і результати спеціальних обстежень. Терапія націлена на зниження кількості спинномозкової рідини. Для встановлення захворювання потрібно в першу чергу оглянути малюка, а також здійснити ряд спеціальних тестів. Малюкам у віці до року можна зробити ультразвукове обстеження мозку через незарослий ще нічок, крім цього, на прийомі педіатра малюкам постійно вимірюють діаметр голови, що дає уявлення про розвиток дитини. Також потрібно відвідати невропатолога, іноді нейрохірурга. Якщо кількість спинномозкової рідини зростає постійно, при цьому викликаючи зростання обсягу шлуночків, це захворювання іменується гідроцефалією. Дане захворювання дуже небезпечне і при його наявності дитина потребує консультації невропатолога, педіатра і в спеціальному лікуванні. Переважна більшість мам і тат дітей молодшого дошкільного віку зі збільшеним внутрішньочерепним тиском говорять про те, що діти дуже активні, невсидючі, нестійкі емоційно, їх складно зайняти на тривалий період чим-небудь, вони швидко втомлюються, і у таких діток нерідко болить голова, іноді навіть з блювотою. Для того щоб переконатися в наявності внутрішньочерепного тиску використовують ехоенцефалографію - вивчення стану очного дна. Якщо під час цього обстеження виявляється, що у дитини є порушення диска зорового нерва, їй призначається ще комп'ютерна томографія мозку. Якщо у дитини внутрішньочерепна гіпертензія не поєднується з постійним зростанням обсягу спинномозкової рідини, їй майже ніколи не прописують діуретичні засоби. При подібному перебігу захворювання показана терапія, що підсилює кровотік в головному мозку. Крім медикаментів використовують також і фізіотерапевтичні способи: лікувальну фізкультуру, масаж, лікувальне плавання. Якщо внутрішньочерепна гіпертензія у малюка виявлена у віці до року, в подальшому вона може викликати невелику мозкову дисфункцію. При терапії цього порушення застосовуються засоби, що активізують кровотік та постачання до головного мозку поживних речовин (ноотропні засоби). Іноді прописують також вітаміни, заспокійливі, засоби для розширення і зміцнення судин. Терапія призначається суворо індивідуально, оскільки симптоми недуги у кожної дитини свої. Однак найбільш поширеними методами є ЛФК, масаж, іглоукалювання, лазер, музикотерапія, електрофорез. Для отримання ефекту від лікування необхідно комбінувати медикаментозний, фізіотерапевтичний і психотерапевтичний вплив.