Загадки людської психіки: Люди страшніші за монстрів

Міськими легендами називаються байки про реальні та містичні події, зазвичай пов'язані з якимись місцями або об'єктами в міському середовищі. Нещодавно психологи Даремського університету (Британія) уклали, що люди більше схильні запам'ятовувати історії, пов'язані з людськими відносинами, ніж, скажімо, з монстрами або чимось надприродним.

У дослідженні взяли участь 60 добровольців у віці 18-52 років. Їх розділили на кілька груп. Першу групу ознайомили зі списком популярних міських легенд, а потім попросили вибрати з переліку найбільш цікаві сюжети і переказати їх другій групі. Друга група повинна була переказати їх третьою, третя - четвертою і так далі...

Ось деякі з сюжетів. У 2003 році в США з'явилася дивна людиноподібна істота, яку прозвали «Граблі». Його бачило багато людей. Хтось із дослідників навіть розкопав відомості про нього в архівах XII століття.

Одна жінка розповіла, що прокинулася посеред ночі поруч з чоловіком і виявила, що у них в ногах сидить істота, що нагадує великого лисого собаку.

Якийсь час істота мовчки дивилася на них, а потім вскочила і кинулася в бік дитячої. Вбігши туди, подружжя знайшло свою маленьку дочку всю в крові в її ліжечку. Зі словами: «Це був Граблі» вона померла... Чудище ж просто зникло.

Інша легенда розповідає про людину, яка зняла номер у готелі. Вручаючи йому ключі від номера, господиня попередила, щоб він не намагався зайти або заглянути в кімнату без номера, яка знаходиться неподалік від його кімнати. Вона сказала, що це приміщення замкнене і там зберігаються різні речі...

Звичайно, слова господині викликали цікавість постояльця. На другу ніч він підійшов до заборонених дверей і почав смикати ручку. Зрозуміло, вона не піддалася. Тоді він вирішив зазирнути в замкову свердловину і побачив самий звичайний готельний номер. У кутку стояла якась жінка, її голова була прислонена до стіни... Чоловік зауважив, що біля постоялиці дуже світла шкіра. Після цього він пішов до себе.

На третю ніч наш герой вирішив подивитися в замкову свердловину ще раз. Але не побачив нічого, крім густого червоного кольору... Він подумав, що постоялиця чимось заткнула свердловину, зрозумівши, що за нею підглядають.

Заінтригований, постоялець почав розпитувати про таємничу кімнату господиню готелю. Йому довелося зізнатися, що він заглядав у замкову свердловину. Зітхнувши, жінка розповіла, що багато років тому в тому самому номері зупинилися чоловік і дружина, і якось вночі чоловік убив свою дружину... Відтоді в кімнаті мешкає її привид. Він дуже блідий, але очі у нього червоні як кров... Мабуть, востаннє наш герой бачив око привида, що прильнуло до свердловини...

Ще історія. Одна подружня пара вирішила вирушити на вечірку. Оскільки діти залишалися вдома, подружжя найняло погодинну няню. Коли діти заснули, дівчина захотіла подивитися телевізор, але він був тільки в подружній спальні, і вона подзвонила на мобільний господарям з питанням, чи може вона подивитися телевізор в їх спальні. Господарі дозволили. Але через якийсь час няня подзвонила ще раз і запитала, чи може вона чимось закрити статую ангела, яка дуже її нервує. Почувши це, глава сімейства зробив паузу, а потім велів няни терміново вивести дітей з дому і викликати поліцію. Справа в тому, що ніякої статуї ангела в домі не було...

Коли приїхали поліцейські, вони знайшли і няню, і дітей мертвими, які лежать у калюжі крові. Статуї в спальні не виявилося...

Як з'ясувалося, люди найбільш часто вибирали, переказували і запам'ятовували сюжети, пов'язані не з примарами або якимись чудовиськами, а з собі подібними. Так, на першому місці опинилися історії про стосунки, наприклад, про дівчину, яка займалася віртуальним сексом з якимось чоловіком, а потім виявила, що це її батько, а на другому - про небезпеки, пов'язані з людьми - скажімо, про жінку, яка почула за вікном дитячий плач і, зателефонувавши в поліцію, дізналася, що таким чином приманює своїх жертв маніяк... «Надприродні» ж страшилки потрапили лише на останнє місце.

З чим це пов'язано? Керівник дослідження Джозеф Стабберсфілд вважає, що людину більше цікавлять два типи інформації, які можна назвати «соціальними»: та, що допоможе вижити в складній ситуації і та, що стосується відносин з іншими людьми. Тому він з більшою ймовірністю обере історії, що належать до цих двох типів, а не про чудище, яке ночами нападає на людей і не про привид, яке опівночі з'являється в готелі...

Свої висновки Стабберсфілд і його колеги виклали в журналі British Journal of Psychology. Правда, поки незрозуміло, яке практичне значення вони можуть мати -розве тільки спонукають журналістів більше писати про реальні речі, а не про містику...