Зустріч біля кафе

Коли у мене між рейсами достатня перерва, заїжджаю в кафе, де є Wi-Fi і роблю роботи для універа. Сьогодні було так само. Розмірковуючи над підсумками минулої сесії, раптом згадала ранкову зустріч на порозі в кафе.

Припаркувала машину і вже збиралася йти в кафе, як переді мною виник чоловік неохайної зовнішності, з підбитим оком і стійким перегаром і з жалісливим виглядом став просити грошей. Спокійно відмовила і зайшла в кафе. Треба додати, що ніколи не відчуваю ніяких емоцій з приводу даних персонажів - просто завжди спокійно кажу, що грошей не дам.

І ось тепер ця зустріч спливла на тлі роздумів над вправою «Чорне і біле море» - і чи може моє ставлення до цього чоловіка бути позитивним? Прийшла думка подивитися на ситуацію з третьої-четвертої позиції.

З точки зору добування грошей - він таким способом заробляє, а значить, його прохання дати грошей можна розцінити як заяву про прийом на роботу. І я в цьому випадку виступаю як роботодавець. Я маю право або прийняти (дати грошей) або не прийняти його на роботу (відмовити в проханні дати грошей). Стало кумедно. І ставлення всередині змінилося з байдужого на позитив.

Закінчивши з роботами і пообідавши, виходжу до машини. І тут знову цей найманий працівник!!! У мене всередині розпливається шкодна посмішка. Він знову зі своєю заявою:) І замість традиційної відповіді видаю йому спокійно з посмішкою, дивлячись прямо в очі: «Знаєте, я думаю вам треба пошукати іншого роботодавця!» Далі сталося неймовірне! Весь жалісливий вигляд його просто зник. Він подивився на мене абсолютно розуміючим ясним поглядом і сказав абсолютно рівним тоном: «Добре». Повернувся і пішов у напрямку до іншого перехожого!!! І вже зі спини почула все ту ж його жалобну пісеньку про те, що йому абсолютно необхідно отримати грошей на хлібушок!

Сідаю в машину, чекаю, поки вона прогріється, і спостерігаю, як він підійшов ще до двох і після останнього звернення раптом повертається в мою сторону (перехожий вже відійшов від нього) і з тріумфуючим виглядом показав мені купюру, яку йому дали! Я посміхнулася і кивнула у відповідь.

По суті (вчинення дій) ця людина нічим не відрізняється від будь-якого менеджера з продажу. У нього є мета - заробити певну кількість грошей (не будемо зараз стосуватися морального аспекту). Він робить певну кількість дій, щоб досягти потрібного результату. І він не відступає, поки цього результату не досягнуто! Так виходить, що навіть у такої, здавалося б, опущеної в моральному сенсі людини є чому повчитися. У всьому можна знайти позитивний момент!

Настрій класний. Подумки подякувала йому за урок! І себе, що вчуся в найкращому Університеті! Що є Дистанція і що я можу ставати краще.