Всі роботи хороші: професії майбутнього

Чи траплялося вам, збираючись поїхати в гості, кликати ямника? Чи доводилося диктувати номер абонента телефоністці? Побачивши в тексті слово «писець», чи згадаєте ви, що багато століть існувала така професія? Нарешті, чи знаєте ви, хто такий форейтор? Життя змінюється, і багато колись важливих професій йдуть у небуття. Можливо, вам теж пора задуматися про нову спеціальність? «TechInsider» представляє найперспективніші професії найближчого і далекого майбутнього.

Нанохірург

Мікрохірургія - це наша повсякденність. Отже, в майбутньому можна очікувати появи нано-, піко- або фемтохірургів. Правда, інструментами їх будуть не скальпелі і навіть не лазери. Та й самі хірурги, швидше за все, позбудуться звичних нам халатів, масок, ритуалів по миттю рук, та й самих операційних. Їх робочим місцем стане термінал управління мініатюрними хірургічними роботами, що працюють всередині людського організму.

Вперше ця думка прослизнула у фільмі Джо Данте «Внутрішній простір» (Innerspace, 1987). Саме там зменшений до розмірів еритроциту (6 − 8 мкм) апарат подорожував по всіх органах і системах і навіть примудрявся перебратися від людини до людини. Щоправда, апарат керувався не ззовні, а зменшеним до відповідних розмірів пілотом. Ближчий до реальності прототип з'явився в серіалі "Зоряні ворота: Атлантида "(Stargate: Atlantis, 2004−2009). У тіло людини вводилися роботи-наноцити, які могли заміщати собою пошкоджені клітини. Сценаристи як у воду дивилися - у 2009 році американські вчені спочатку зуміли відстежити рух ракових клітин, позначених вуглецевими наночастинками, а потім приноровилися і знищувати їх. У The Journal of Clinical Investigation була опублікована стаття, де дослідники з Університету Вашингтона в Сент-Луїсі (штат Міссурі) створили чотирьохнанометрові частинки з перфтор-вуглецю, що несуть основний компонент бджолиної отрути - амінокислотний полімер меліттин. Найцікавіше, що наночастинки атакували і знищували тільки ракові клітини, не зачіпаючи здорові.

Тепер справа за малим: оснастити частинки елементами управління, приймачем/передавачем сигналів, навчити їх використовувати «місцевий» будівельний матеріал - і про рубці на місці інфаркту міокарда можна буде забути, як про страшний сон. Тим більше що такі нанороботи в перспективі виглядають більш керованими, ніж живі і тому менш передбачувані стовбурові клітини.

"Хірургія впевнено рухається в бік мінімізації інвазивності. Вже зараз серединна лапаротомія сприймається як архаїчність. Планові ж операції поступово стають приділом ендохірургів, - говорить кардіохірург Андрій Філіппов з медичної школи Стенфордського університету. Буквально пару десятиліть тому, щоб врятувати людину від ішемічної хвороби серця, доводилося розкривати їй грудну клітку. Сьогодні достатньо увійти в судини стегна, піднятися по них до серця і встановити стент. І майстерність хірурга сьогодні оцінюється за здатністю будувати в голові просторову модель людського організму, оперативності реагування на зміну ситуації на моніторах і т. п. Спочатку прогрес піде шляхом зменшення розмірів ендохірургічного інструментарію. Вже до середини XXI століття ми зможемо проникати практично в будь-яку більш-менш велику посудину. Не секрет, що саме з патологією судин пов'язана основна маса хірургічних захворювань. Ймовірно, настане і такий момент, коли хірургу не доведеться вручну керувати провідником для зонда. Але наблизити цей момент самі медики не можуть, будуть потрібні зусилля фахівців з Кремнієвої долини. Адже внутрішньосудинний хірургічний робот повинен бути стовідсотково керованим, навіть самий мінімальний лаг при передачі команди може коштувати пацієнту життя ".

Фахівці з управління погодою

Спроби моделювати кліматичні явища і впливати на погоду робляться і в наші дні - але ось біда, навіть прогнози погоди на три дні вперед збуваються не стовідсотково, а з активним впливом на атмосферу ми знайомі переважно за епізодами так званого розгону хмар у святкові дні. Є, однак, підстави вважати, що ситуація в майбутньому серйозно зміниться і людство навчиться замовляти погоду і запобігати кліматичні катаклізми на кшталт торнадо або аномальної посухи. У зв'язку з цим буде потрібно безліч фахівців, які забезпечать функціонування глобальної системи точного прогнозування атмосферних явищ і їх коригування. По-перше, важливо просунути до нових горизонтів математичні методи нелінійного моделювання. Погода залежить від маси факторів, і ці фактори знаходяться в постійній динаміці, так що опис математичною мовою настільки нестабільних систем вимагатиме вирішення багатьох завдань. Для розрахунку кліматичних процесів в глобальному масштабі вже зараз використовуються суперкомп'ютери, проте в майбутньому для цих цілей будуть потрібні набагато більш продуктивні обчислювальні потужності. Втім, для того щоб суперкомп'ютерам було що обраховувати, буде потрібна і більш досконала система глобального моніторингу повітряного і морського середовища, що включає в себе різноманітні сенсори, встановлені на супутниках, суднах, буях, літаках, аеростатах, наземних метеостанціях. І нарешті, будуть потрібні нові технології, а значить, і нові фахівці в області активного впливу на атмосферні процеси.

Як приклад такої перспективної технології можна навести ідею американця Росса Хоффмана, який, будучи ще студентом знаменитого Массачусетського технологічного інституту, запропонував впливати на атмосферу точковим нагріванням на 2 − 3 градуси її окремих ділянок. Головна посилка Хоффмана полягає в тому, що характер і напрямок потужних атмосферних процесів можна коригувати відносно малим впливом. Наприклад, не обов'язково знищувати ураган, протиставляючи йому настільки ж масштабну міць. А можна, наприклад, підігрів ділянку атмосфери, злегка змінити напрямок повітряних потоків і відвести торнадо в бік від густонаселених районів. Але як цього можна досягти - не втикати ж у небо кип'ятильник? Хоффман пропонує запустити на навколоземну орбіту групу супутників, які зможуть переробляти енергію Сонця в електромагнітне випромінювання частою 183 ГГц. Ці космічні «мікрохвильовки» будуть за командою комп'ютера направляти енергію на задану ділянку атмосфери, нагріваючи там повітря. Такий спосіб управління погодою, звичайно ж, стане реальним лише тоді, коли наслідки подібного впливу на атмосферу можна буде точно розрахувати математично. Правда, в цьому випадку з'явиться можливість використовувати управління погодою як кліматичну зброю, тобто насилати на 1907 "