Фобії після гіпертонічного кризу

Після гіпертонічного кризу багато пацієнтів стикаються з тим, що навіть повний курс лікування не нормалізує стан остаточно. Більш того, до фізичних нездужань додається постійний страх підвищення тиску. Хворі намагаються не опинятися на самоті, а деякі навіть бояться виходити з дому, щоб не бути застигнутими зненацька. Подібний стан може тривати по кілька місяців. Особливо схильні до таких страхів люди, які вперше пережили гіпертонічний криз. Розвивається невротична реакція, тривожність. З точки зору психіатра дане явище вже можна назвати фобією. При фобії пацієнт весь час боїться, що захворювання повернеться, що він помре, а також боїться і того, що він буде боятися ще сильніше. Цікаво те, що ніякі вмовляння лікарів або рідних, ніякі позитивні динамічні процеси не переконують пацієнта в тому, що потрібно заспокоїтися. Пацієнт надто уважно ставиться до будь-яких, навіть самих незначних змін свого стану, міряє пульс, тиск. Поступово він вже не думає конкретно про смерть, але боїться нового повторення кризу. На тлі такого психічного стану з'являються ознаки агорафобії. Люди страшаться поїздок у транспорті, а деякі бояться навіть спати, оскільки очікують кризу уві сні, адже в такій ситуації можна не прийняти вчасно таблетку. Тому розвивається безсоння. Пацієнт не може ні продуктивно працювати, ні нормально відпочивати і спілкуватися з оточуючими. Особливо схильні до подібних статків люди, які в ранньому віці не отримували достатньо уваги і любові від рідних або перебували під постійним контролем з боку батьків. Страх слід сприймати, як складне явище, що зачіпає одночасно і психіку, і фізичне тіло пацієнта. При цьому тиск збільшується саме через страх, а не навпаки, як здається пацієнту. Можна сказати, що після гіпертонічного кризу фобія ув'язнює пацієнта в порочне коло. Страх провокує стрибки тиску. Гіпертензія - це порушення психосоматики пацієнта і розвивається вона, якщо хворий постійно перебуває в готовності до погіршення стану. На думку таких пацієнтів, потрібно бути завжди готовими до кризу. Також настрій цих пацієнтів трохи агресивний і спостерігається готовність до найгіршого розвитку подій. Пацієнт весь час усередині себе переживає боротьбу з агресивними проявами характеру. Одночасно з цим хвора людина страшиться бути відкинутою оточуючими, тому внутрішня агресія пригнічується. Такі люди в молоді роки були схильні до нападів агресії. Підліток, який колись був схильний до приступів люті, з роками навпаки стає безконфліктним і готовим поступатися у всьому. На зміну підлітковій агресії приходить усвідомлення того, що негативні прояви призводять до самотності, друзі відвертаються від таких людей. Такі пацієнти важко змінюють місце роботи навіть за не надто хороших умов оплати. Але навіть якщо така людина займає керівний пост, вона рідко буває шанованим співробітником, до думки якого прислухаються беззастережно. Поступово внутрішня напруга збільшується, внутрішній конфлікт наростає. Процес цей часто протікає в хронічній формі. Можна використовувати для лікування фобії та лікарські препарати, але вони найбільше дієві при гострому перебігу хвороби. Для більш ефективної терапії краще використовувати психотерапію. Причому чим раніше почати лікування, тим воно буде більш ефективно. Якщо після першого ж епізоду фобії вжити заходів щодо її купірування, можна повністю усунути проблему. Чим більш запущена фобія, тим складніше вона піддається корекції і тим довше потрібна допомога професіонала. Тому не слід відкладати консультацію психотерапевта надовго. Можна використовувати і такі методи самопомочі як аутотренінг.