Під сечокам'яною хворобою мається на увазі патологія, що супроводжується формуванням каменів як у нирках, так і в інших органах сечостатевих шляхів. Ця недуга вражає людей будь-якого віку, починаючи з немовлят і закінчуючи літніми громадянами. Тип сечового каменю визначається якраз таки віком пацієнта. У людей постарше спостерігаються переважно сечокислі камені, а ось у молоді найчастіше зустрічається пісок у нирках. При всьому при цьому в шістдесяти відсотках випадків каміння є змішаними. Що стосується причин, яким властиво провокувати розвиток сечокам'яної хвороби, то в їх список в саму першу чергу можна занести порушення обміну речовин, зокрема зміни хімічного, а також водно-сольового складу крові. Відразу ж відзначимо, що розвиток даної патології неможливий без наявності тих чи інших попереджувальних факторів. До числа таких факторів можна віднести як хронічні патології шлунково-кишкового тракту, так і остеопороз, регулярний недолік ультрафіолетових променів, спадкову схильність, недуги сечостатевої системи, остеомієліт, брак вітамінів групи Д тощо. Нерідко ця патологія виникає і внаслідок регулярного вживання в їжу продуктів харчування, яким властиво підвищувати кислотність сечі. Це стосується не тільки солоних, а й гострих, а також кислих страв. Що стосується ознак сечокам'яної хвороби, то в даному випадку в найперше слід вказати на больові відчуття в області попереку, які особливо сильно дають про себе знати в момент фізичних навантажень або при зміні положення тіла. Крім больових відчуттів у попереку хворий може скаржитися і на біль при сечовипусканні. Біль при сечовипусканні прийнято вважати сигналом наявності каменю в сечовику або сечовому міхурі. Крім болю під час сечовипускання може спостерігатися також переривання струменя сечі, незважаючи на те, що сечовий міхур до кінця випорожнитися не встиг. Це явище в медицині називають синдромом «закладання». Варто трохи змінити положення тіла, як процес сечовипускання тут же відновиться. Іншими явними ознаками сечокам'яної хвороби є помутніння сечі, набряклість, кров у сечі, підвищення температури тіла вище тридцяти восьми градусів, підвищення тиску. Які саме симптоми даної патології дадуть про себе знати у Вашому випадку, залежить безпосередньо від типу і розмірів каменю. Щоб виявити дану патологію, потрібно буде здати цілий ряд аналізів і пройти всі необхідні обстеження, а саме екскреторну урографію, ультразвукове дослідження (УЗД) нирок тощо. Якщо говорити про терапію цього патологічного стану, то вона ґрунтується на консервативних і оперативних методах лікування. Що стосується консервативної терапії, то вона передбачає дотримання спеціальної дієти і застосування цілого ряду фармацевтичних засобів. Якщо говорити про оперативну терапію, то в даному випадку найчастіше фахівці звертаються за допомогою до дистанційно-хвильової літотрипсії. У разі тривалої відсутності лікування сечокам'яної хвороби, вона може перерости в пієлонефрит, що в кінцевому підсумку може стати причиною повного видалення нирки.

Сучасні фахівці виділяють відразу ж кілька методів терапії такого патологічного стану як базедова хвороба. Почнемо з консервативного методу, який прийнято вважати основним. Якщо говорити безпосередньо про препарати, які використовуються для лікування даного захворювання, то в цьому випадку вибір фахівців зупиняється найчастіше на медикаментах під назвою мерказоліл і метилтиоурацил або пропілтіоурацил. Мерказоліл призначають, як правило, в кількості тридцяти - сорока міліграм на добу. Якщо ж розміри зобу дуже великі, тоді добова норма даного препарату досягає шістдесяти - вісімдесяти міліграм. Відразу ж зазначимо, що курс терапії даним препаратом триває один - два роки, причому приймати його слід безперервно. У деяких випадках знижують дозу цього медикаменту. Найчастіше його рекомендують приймати в знижених дозуваннях тоді, коли у хворого з часом зникає тремор і пітливість, стабілізується пульс до сімдесяти - вісімдесяти ударів на хвилину, нормалізується тиск, збільшується загальна маса тіла. На тлі такого курсу терапії пацієнтам слід здавати аналіз крові кожні десять - чотирнадцять днів. Поряд з антитіреоїдними препаратами хворому можуть бути прописані і седативні засоби, глюкокортикоїди, а також препарати калію. Радіойодтерапія - ще один метод лікування базедової хвороби, а також деяких інших патологічних станів щитовидної залози. В даному випадку в організм хворого вводять спеціальний радіоактивний йод. Його можуть вводити всередину як у вигляді капсул, так і у формі ін'єкцій. Під впливом такого йоду гинуть як клітини розрослої залози, так і пухлинні клітини. Таке лікування можливе тільки в стінах лікарні. Нерідко базедову хворобу лікують і за допомогою оперативного втручання. Операцію проводять тільки в тому випадку, якщо у пацієнта відзначається стійке зниження рівня лейкоцитів або явне порушення ритму серцевих скорочень, яке супроводжується ще й ознаками серцево-судинної недостатності. Без оперативного втручання не обходиться і тоді, коли у хворого відзначаються алергічні реакції на різні фармацевтичні засоби або збільшення щитовидної залози вище третього ступеня. Таке хірургічне втручання дозволяється проводити тільки після того, як настає медикаментозна компенсація. Якщо цього моменту не дочекатися, тоді практично відразу ж після операції у хворого може виникнути тиреотоксичний криз. Важливо сказати кілька слів і про особливості терапії базедової хвороби у вагітних. Насправді фахівці не рекомендують вагітніти до тих пір, поки Ви не позбудетеся даного патологічного стану. Якщо зачаття все ж здійснилося, тоді для лікування даної недуги в більшості випадків використовують медикамент під назвою пропілтіоурацил. На закінчення відзначимо, що при своєчасно розпочатому правильному лікуванні прогноз у більшості випадків є сприятливим. Щоб уникнути розвитку будь-яких ускладнень після хірургічного лікування, необхідно уникати інсоляції, а також знизити до мінімуму вживання всіх тих продуктів харчування, у складі яких є велика кількість йоду.

Базедова хвороба являє собою патологічний стан, що супроводжується поширеним збільшенням щитоподібної залози, а також надмірним виробленням цим органом гормонів. Варто відзначити і той факт, що на тлі даної недуги відзначається явне порушення обміну як енергії, так і поживних компонентів. Крім цього він провокує порушення нормальної роботи багатьох систем і органів людського організму. У разі виникнення даної патології організм хворого починає синтезувати досить велику кількість аномального білка, який в свою чергу провокує посилення роботи щитовидної залози. Які ж симптоми цього патологічного стану? Насправді базедова хвороба супроводжується величезною кількістю дуже різноманітних ознак. Почнемо з симптому Брама. У разі його виникнення очі хворого залишаються широко відкритими навіть тоді, коли він сміється. Сімптом Вальсальви відзначається далеко не у всіх пацієнтів. Якщо ж він є, тоді при кашлі зоб на шиї видно особливо сильно. Симптом Грефе, який також спостерігається при даній патології, характеризується відставанням верхнього століття хворого при його погляді вниз. Оскільки при базедовій хворобі тонус лицьових м'язів значно підвищений, це призводить до розвитку ще й симптому Дальмеді, який характеризується «застиглим обличчям». Що стосується симптому Жоффруа, то він супроводжується відсутністю зморшок на лобі при погляді хворого вгору. А ось симптом Книса характеризується нерівномірним розширенням зіниць. Якщо говорити про симптом Кохера, то в даному випадку повіки пацієнта рухаються набагато швидше його очних яблук. У момент пальпації у таких пацієнтів вдається відзначити і симптом Марансона, який характеризується надмірним почервонінням кожного покриву, який зазнав натискання. Якщо повіки пацієнта тремтять при змиканні, значить, у нього спостерігається і симптом Розенбаха. Тремтіння рук прийнято вважати ознакою симптому Шарко-Марі. Сімптом Штельвага характеризується досить рідкісним миготінням, через що погляд здається нерухомим. Симптом Енрота супроводжується набряком повік, переважно верхніх. Якщо у людини не спостерігається довільних рухів очних яблук, тоді у неї є в наявності і симптом Балле. Зазначимо, що в таких випадках продовжує відзначатися як реакція зіниць на світло, так і автоматичний рух очей. Сімптом Гутмана супроводжується досить тонким жужжанням, яке вдається прослухати трохи вище щитовидної залози. Якщо крім кінцівок тремтить ще й все тіло, тоді мова йде про симптом Марі. Симптом Мебіуса, який також досить часто супроводжує базедову хворобу, характеризується слабкістю конвергенції. Так як при розвитку базедової хвороби пацієнти весь час відчувають почуття спека, ночами вони ховаються тільки простирадлом. Це явище називають симптомом «простирадла» Спасокукоцького. Крім спека у таких хворих відзначається ще й надмірна пітливість. І, нарешті, проба Сооброзе. У нормальному стані дана проба у представників сильної статі становить тридцять дві секунди, а ось у представниць слабкої статі - двадцять секунд. У разі ж розвитку базедової хвороби цей час значно знижується.

Гонорея займає лідируючу позицію серед усіх бактеріальних недуг, яким властиво передаватися статевим шляхом. Виникає ця патологія в результаті впливу на організм людини гонококів. Спочатку дані бактерії атакують слизову оболонку статевих органів і уретри, після чого за досить короткий проміжок часу вони досягають найглибших куточків тканин організму людини. Відразу ж відзначимо, що інфікування в даному випадку можливе не тільки під час статевого контакту, але і при використанні одних засобів особистої гігієни. Це може бути як рушник, так і мочалка, мило, губка тощо. В принципі, поза організмом людини гонококи довго не живуть, при всьому при цьому вони можуть заразити людину навіть у висохлому вигляді. Нерідко переносниками гонореї є і діти. Відбувається це в тому випадку, якщо в момент пологів молода матуся була інфікована гонококами. Виявити наявність гонореї жінкам вдається за рахунок ознак, яким властиво супроводжувати цю недугу. До числа таких симптомів можна віднести як печіння і свербіння в області органів статевої системи, так і біль при сечовипусканні. Крім цього нерідко дане захворювання супроводжується і незначними виділеннями з вологалища, наділеними жовтувато-білим забарвленням. Інкубаційний період займає не більше чотирнадцяти днів. У разі якщо гонококам вдалося пробратися в організм жінки під час класичного статевого контакту, тоді вони вражають спочатку уретру, а потім і шийку матки, матку, маточні труби, а також яєчники. При оральному контакті дана інфекція виникає в області носоглотки. У разі анального контакту вона атакує пряму кишку. У жінок біль при сечовипусканні може спостерігатися і при наявності такої патології як вульвіт. Виникає дане захворювання в результаті надмірного подразнення зовнішніх статевих органів. А дратують їх виділення, яким властиво витікати з сечовипускального каналу. Крім больових відчуттів під час сечовипускання жінка може спостерігати також набряклість зовнішніх статевих органів, їх свербіння і печіння. Ще одним захворюванням, при розвитку якого цілком можливе виникнення болю при сечовипусканні, є вестибуліт. Ця патологія супроводжується запаленням не тільки шийки матки, але і її шийкового відділу. Крім болю при сечовипусканні жінка відзначає також больові відчуття внизу живота, виділення з вологолища, підвищення температури тіла, озноб. Сальпінгіт - ще одна патологія, при якій ураженню піддається не тільки матка, але і маточні труби, яєчники, а також навколишні їх тканини. До числа симптомів даної недуги можна віднести як больові відчуття в області попереку і живота, так і підвищення температури тіла, нудоту, набряклість статевих органів, нерегулярні, але при цьому часті кровотечі, а також біль при сечовипусканні. Нерідко у жінок відзначається і проктить. При даній патології гонококи атакують не тільки сечовипускальний канал, але і шийку матки, пряму кишку, а також бартолінієві залози. Явними ознаками даної патології прийнято вважати не тільки гною і краплі крові в калі, але і печіння в області заднього проходу, а також біль при сечовипусканні і спорожненні.