Лікування гіпертонічного кризу

Для грамотного встановлення діагнозу необхідно провести ретельне обстеження пацієнта. Це дозволить виявити деякі особливості захворювання. В першу чергу звертається увага на зміни в роботі вегетативної та центральної нервової систем. Пацієнт може бути як перевезений, так і пригнічений. Іноді спостерігаються епілептичні стани, тремор кінцівок, тимчасові впадіння в несвідомий стан. Можливо порушення мови, відсутність чутливості, млявість одного боку тіла, неприємні відчуття на шкірі (наприклад, «повзаючі мурашки», посмикування). Завжди спостерігаються будь-які порушення в системі кровообігу. Причому це завжди збільшення кров'яного тиску, можливо порушення серцевого ритму. За комбінаціями різних ознак захворювання, вони розділяються на дві групи: гіперкінетичні та гіпокінетичні. При визначенні типу кризу найголовнішим критерієм є раптовість появи ознак захворювання та збільшення артеріального тиску, а також ознаки ураження нервової системи. Гіпертонічний криз є захворюванням, яке може призвести до летального результату, тому необхідно терміново викликати швидку допомогу. Якщо спостерігаються симптоми ішемії головного мозку, зменшувати тиск потрібно дуже акуратно, оскільки можна завдати серйозної шкоди кровопостачанню головного мозку. Незважаючи на всі зусилля, поступового зниження може не вийти, тому пацієнт повинен перебувати в положенні напівлежачи. Сьогодні є безліч препаратів, що дозволяють на короткий період зменшити кров'яний тиск. Якщо криз проходить у неускладненій формі, можна відразу ж прийняти під язик таблетку ніфедипіну (десять - двадцять міліграмів) або коринфару. Зазвичай вже через п «ять - двадцять хвилин тиск зменшується на двадцять - двадцять п» ять відсотків, а також дещо полегшується загальний стан хворого. Якщо ніяка дія таблетка не принесла, можна випити ще одну. Тривалість ефекту від подвійної дози засобу становить від чотирьох до п'яти годин. Якщо спостерігається гіперкінетичний різновид кризу, приймають під мову анаприлін (двадцять - сорок міліграмів). Також можна поставити на потилицю, на п'яти і на нижню частину спини гірчичники. Якщо спостерігаються сильні мігренеподібні болі, слід прикласти до скронь лід, а ноги опустити в гарячу воду. Вливання препаратів у вигляді ін'єкцій призначають, якщо криз спостерігається на тлі інфаркту, серцевої недостатності, еклампсії, енцефалопатії або в тому випадку, якщо ніфедипін сублінгвально не допомагає. Якщо спостерігається гіперактивність, показано заспокійливі засоби: дроперидол (внутрішньовенно), седуксен (внутрішньомишково або внутрішньовенно). Седуксен призначають і за наявності судомів. Якщо спостерігається явне ураження нервової системи, призначається дибазол і сульфат магнію. Сульфат магнію знімає судоми, розширює судини, заспокоює, знімає набряклість тканин мозку. Оскільки необхідно впливати на організм якомога швидше, бажано використовувати крапельницю. Не слід проводити ін'єкції в м'яз, оскільки вони не дуже дієві, а також часто провокують абсцеси. У цих же випадках показаний і еуфіллін внутрішньовенно. Цей засіб зменшує тиск, активізує роботу центральної нервової системи, а також діє як сечогінний. Особливо акуратно слід проводити терапію пацієнтів похилого віку, оскільки еуфіллін може спровокувати у них аритмію або тахікардію. Досить ефективно використання при гіпертонічному кризі діуретичних препаратів. Найбільш високий ефект спостерігається при набряку головного мозку або гострій недостатності лівого шлуночка. Найчастіше використовують лазікс, який застосовують внутрішньовенно, а також фуросемід, використовуваний сублінгвально. Діуретики не застосовують замість гіпотензивної терапії, вони лише посилюють і активізують роботу препаратів, що знижують тиск.